Коли ми хочемо від щирого серця висловити свої вітання, побажання та захоплення кимось, то стикаємось з такою проблемою як нестача слів. Як хтось уже сказав, поезія – то дзеркало душі, що відображає наші почуття. Так ось, коли ми своїм думкам даруємо крила і волю, то звідкись беруться красиві слова, їх супроводжує ледь чутна мелодія, а подекуди їх об'єднує рима.
Слова милозвучні лягають
рядками,
Присвячені вчительці
любій чи мамі.
У собі несуть і любов,
і повагу,
Дарують тепло й до
роботи наснагу.
І променем сонця крізь
вікна проб'ється,
У серці моєму дорожчих
немає
І як би то я без вас жила?
Не знаю.
Навколо мене є дуже багато хороших людей, і кожному хочеться сказати: "Спасибі, що ти є!". А особливо прагну подякувати тим, кого через кілька місяців, закінчивши школу, покину.
Пам'ятаю, ми прийшли в п'ятий клас зовсім маленькими і враженими різкими змінами. Нам казали, що перша вчителька – найдобріша і найпоблажливіша, а далі наші витівки ніхто не терпітиме, класний керівник буде набагато суворішим. Обманули! А може це нам так пощастило?! Я уявляла сердиту жінку в класичному чорному костюмі, в окулярах, та натомість до класу зайшла молоденька, гарно одягнена, симпатична вчителька.
У неї майже завжди хороший настрій – не дозволяє, щоб його зіпсували. На обличчі заграла сонячна усмішка, представилась: Байдалюк Наталя Григорівна. А потім почали знайомитись ближче. Згадується, вона задавала нам питання, а ми письмово відповідали. Ніби це були анкети, чи що?.. Як це було давно! Про що там йшлося, вже й ніяк не згадаю: здається, про наші мрії та чого ми чекаємо від життя.
Так склалося, що між учителем і учнями не така вже й велика різниця у віці, тому вона нам як подруга. Може щось порадити чи підказати.
Ось і недавно підштовхнула нас на таку собі дискусію: "Чи віримо ми у кохання з першого погляду ?"
Так, ми це згадаємо, ми це не раз згадаємо. І не раз повторимо: "Спасибі, що Ви є!"
Ви вчили нас і вчились
разом з нами,
Бувало все: Ви
й сердились на нас.
За сімома прожитими
роками
Лишились спогади,
дорожчі від прикрас.
Ми не лише завдячуєм
знаннями,
Не раз Ви тратили й свій
вільний час.
Я подумки вклоняюсь
перед Вами,
За все погане Ви
пробачте нас.
Юлія ШевЧенко,
учениця 11-го Б класу, БЗОШ №2.

КРАЮ МІЙ
Рідний край! Стежино рідна!
Скільки днів судилось жить,
Стільки буду я любить,
Пам'ятать оту хатину,
Те село і ту рослину.
Все те в серці пронесу,
Ще й онукам розкажу.
Розповім про вінничан,
І про Стельмаха додам,
Щоб пишались, не цурались,
Вінничанами назвались.
Як забудеш цю місцину,
Знай, ти більше не людина.
Бо то ж гріх забуть стежину,
Що біжить десь біля тину,
Рідне небо і село,
Все, що в краї цім було.
Яна Кравець,
учениця 11-го класу
Яланецької ЗОШ І-ІІІІ ступенів.

УКРАЇНО РІДНА
Пісня
Україно рідна, земле моя плідна,
Здавна ти хотіла всім добра.
У борні йшли роки, і тепер вже кроки
Робиш ти у світле майбуття.
Степ, лани широкі, врожаї високі,
Верби зеленіють вдалині,
Червона калина, тут моя родина,
Доля усміхається мені.

Приспів:
Грай, музико, грай,
Душу звеселяй.
Хай молодіє і розквітає
Мій Подільський рідний край.

Пишними садами,
Стиглими плодами
Наша зрілість щиро пророста,
Над Подільським краєм,
Сонця щастя сяє,
І співати просяться вуста.
Люба, яснолиця, хай добро святиться,
Україно, матінко моя,
Це ж про тебе, мила,
Славна і стокрила,
Рідним краєм пісня проліта.

Приспів:
Грай, музико, грай,
Душу звеселяй.
Хай молодіє і розквітає,
Мій Подільський, рідний край.
Слова і музика
Василя МАЛАХОВЕЦЬКОГО.
с. Джулинка.

МОЛИТВА
Рветься вітер з полону від хмар,
Не дає проплисти кораблю.
Прошу тебе я, Боже, спаси,
Захисти усіх, кого я люблю!
Мрії, сум, забуття і надія...
Долі наші виходять в дороги,
Зло з добром завжди в парі блукають,
Спокій прийде опісля тривоги.
А життя наше так швидкоплинне,
Неможливо прожити все знов,
Долю кожний собі обирає,
Тільки Бог посилає любов.
Щастя в сірім буденнім цім дні,
І болить мудрість вічною раною.
Щастя в тім, що ти в світі живеш,
Щоб любити і бути коханою.
Вітер душ розбентежує розум,
Та згорає все в часі вогню.
Прошу я тебе, Боже, спаси,
Захисти всіх, кого я люблю!
Марія ТитарЧук.
м. Бершадь.

ПРОСТИ
Чекала... Обнімала... Проводжала...
І до краплини віддавала все.
Але тобі все мало було, мало
Й тепла мого, й уваги, і пісень!
А за вікном – весняні ніжні квіти
У крапельках ранкової роси,
Здається, я втомилася любити
Але покинути – немає сил.
Хоч ти мені не раз підрізав крила,
Тебе ще досі в серці я несу.
І як ти зараз, янгол чорно-білий,
Скажи, хто зараз п'є твою красу?
А, може, вийшло зовсім все інакше
Мій промінь сонця в дощовій судьбі.
В чиїх очах, тебе згадавши, плачу,
В чиїх руках сумую по тобі?!
Веселий вечір стелить сині шати,
Де повні очі спогадів-образ.
Здається, ми втомилися прощати,
Прости мені... Уже в останній раз.
Хай цілий світ тобі дарує квіти
У крапельках ранкової роси.
Прости, що я втомилася любити
І що покинути немає сил.
Катерина АДРОНИК.
с. Ставки.
ЛЮБЛЮ
Люблю, як зорі променисті
Світанком котяться до ніг,
А ніч ховається у листі
Від вітру стомлених доріг.
Люблю, як п'янко пахнуть трави,
Як дощ шумить серед полів,
А річка в'ється між горбами
Кудись далеко до морів.
Люблю, як літо знову кличе
Вперед крилатим журавлем,
Як щось знайоме, ніжне, вічне
У серці б'є живим ключем.
Олена ВІЗІЧКАНИЧ,
учениця 10-го класу
Устянської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Василь ДУМАНСЬКИЙ
МАТЕРІ
Цього вірша поет, прикутий хворобою до ліжка, видрукував сам в 1990 р. і надіслав до редакції.
Здрастуйте, мамо! Добридень, рідненька!
Пишу Вам листа із далеких доріг.
Давно вони в світ мене вивели, ненько,
І рідко пускають до Вас на поріг.
А як звечоріє, чи має світати,
Коли втихомиряться гуки буття,
Думками щемкими лечу в нашу хату,
Прощення молю й хоч на мить вороття...
Прощення за те, що живу я неблизько,
І міць моя мало Вам скрашує дні,
Що Ваші долоні не ніжать колиску,
Яка виколисує парость рідні.
До рук мені б Ваших – бодай на часинку! –
Що мають роботу собі день при дні,
Що досі не вміють шукати спочинку,
І знаком невтомності стали мені.
Це вміння трудиться я хочу у спадок,
Щоб бути при ділі, щоб бути з людьми.
А в мене хай візьме його мій нащадок
І хай між своїми поділить дітьми.
с. Серединка. 22.01.1990 р.