Солодкий аромат печива і торта, смажений кабанчик, курочка, рибка та шматочки ковбаси, сиру, сала – все це та багато іншого смачно красувалося на святковому столі. В ніч з 31 грудня на 1 січня під бій годинника та стукіт пробок від шампанського ми загадували бажання, сподіваючись, що Новий рік принесе нам щастя, любов і достаток.
Кожен з нас мимоволі задумується: що зміниться з приходом 2007-го? Взагалі-то, відповідь очевидна, проте завжди хочеться вірити в диво. Це єдина ніч на рік, що дарує справжню казку дорослим і дітям. Вона не чорного і не сірого кольору, а білосніжного із золотистими зірочками. В центрі уяви постає пишна святкова зелена ялинка, що виграє своїми вогниками гірлянд. Із уяви вона матеріалізується і потім уже височіє своєю дивовижною постаттю серед кімнати.
І все-таки, чого ми очікуємо? Казки на один вечір чи реального щастя? А може, і того, і того?! Телефонуємо друзям і знайомим, бажаємо їм усього найкращого, проголошуємо тости та висловлюємо сподівання.
Кожен з нас має свої бажання та мрії. Наприклад, я, учениця 11-го класу, знаю: 2007-й рік буде переломним у моєму житті. Особисто мене не дуже задовольняє думка, що через півроку розпочнеться нове життя, хоча...
А взагалі, цьогорічна зима не дуже сприяє розвиткові уяви: де морози, де сніг по коліна? І тільки одна ялинка біля клубу в районі цукрозаводу спонукає згадувати про моє улюблене свято – Новий рік! До нього обов'язково потрібно було готуватися: позбутися боргів, проблем, щоб на душі було спокійно, навколо витав святковий настрій.
А як же інакше? Як Новий рік зустрінеш, так його і проведеш. Хто встиг обтріпатися від минулорічного пилу, той буде щасливим і спокійним. А хто, сидячи за святковим столом, думав про справи, так і не підніматиме голови, не відірветься від документів та комп'ютера, загубиться серед сірої реальної буденності, не помітивши святкування Нового року.
Юлія ШЕВЧЕНКО,
учениця 11-Б класу
Бершадської ЗОШ N2,
наш громадський кореспондент.