На пенсію вийшов у 1990 році. Одержував 125 крб. Далі мене, як і інших, зробили мільйонером, пішли купони. Як з'явилася гривня, замість 125 крб. почали платити тільки 49 грн. Тож поїхав до райцентру дізнатися в чому справа. Зрозуміло, з яким настроєм.
Однак в управлінні праці і соціального захисту у кабінеті, де приймають людей із Красносілки, мене зустріли ввічливо, запросили сісти. Пояснивши що і до чого, запропонували виписати посвідчення "Ветеран праці". То як вже можна було не дивуватися, коли працівниця, до якої я потрапив на прийом, пояснила, що мені ще й можуть безплатно вставити зуби.
Хоч спочатку і не вірилося, але протягом місяця я вже був із зубами, які в мене ще і до цього часу.
Не раз заходив в цю установу, щоб хоч подякувати їй за все, але ніяк не міг зустрітися. Ні прізвища, щоб запитати, ні імені не знав.
Але стою якось у коридорі управління праці і соціального захисту РДА у грудні 2006 року, обмірковуючи свої проблеми, а вона йде. Впізнав, на виду у всіх людей почав дякувати. У відповідь вона тільки засміялася. Це була Надія Анатоліївна Григорук.
Тож саме таких, як вона, хотілося б бачити у кабінетах, де приймають нас, пенсіонерів.
Іван ДМИТРЕНКО,
ветеран праці.
с. Красносілка.