або За що вручаються нагороди
Напередодні професійного свята сільських трудівників у районці розповідалося про головного зоотехніка з Усті М.М. Нечипоренка. Залишається тільки додати, що після того Михайла Миколайовича було нагороджено орденом "Знак Пошани", з чим його і вітаємо.
Відзнака – перша в цьому селі за роки незалежності України, і М.М. Нечипоренко її заслужив. Але розповідь буде більш повною тільки тоді, якщо розповісти ще й про колектив тваринників, які на те заслуговують.
Виробництво, економіка в Усті базуються в цілому на трьох "китах": тваринництво, рослинництво, а спеціалісти додають сюди ще й механізацію. Рейтингові показники, вважає директор господарства П.Г. Марущак, ще не все. 3а кожною цифрою – колектив, люди і саме це є головним.
Племзаводи по свинях і чорно-рябій породі ВРХ, племінний репродуктор, про який розповідалося, дійсно дають і будуть давати віддачу. Основна база – на першій фермі, колектив якої очолює В.І. Горбенко.
Василь Іванович зізнається, що за освітою він вчений агроном і на ферму (це вже жартома) потрапив випадково. У Великій Киріївці завідуючим фермою колись був його батько. Та коли через поважні обставини він не зміг виконувати обов'язки, замінив його на робочому місці син. То вже пізніше устяни переманили його до себе і професія завідуючого фермою стала сімейною.
Характерним є те, що до організації виробництва тут ставляться серйозно. Провели навчання. Головний ветеринарний лікар і технік штучного осіменіння не тільки самі навчалися, а і пройшли тренінг з датськими спеціалістами і мають намір, щоб бути перспективними, впроваджувати сім'я кращих плідників Європи.
Племінне ядро – до 40 голів, продуктивністю 6 тисяч літрів молока кожна, вже є. Є також група корів, від яких буде надоєно більше 5 тисяч кілограмів молока.
Велика робота на цій фермі ведеться по благоустрою, створенню належних побутових умов. Діє їдальня, створюються умови для відпочинку працюючих, діє душова, де можна після роботи помитися.
Отже, тільки там, де на першому плані не тільки показники, а і людина, трудівник, де на своєму місці керівники усіх рівнів, з'являються у колективі люди, яких нагороджують орденами.
Наприклад, на цій фермі більше, ніж на похвалу, заслуговує Іван Гордійович Окопний, який в даний час поєднує обов'язки завідуючого молокоблоком і лаборанта. Холодильне устаткування імпортне, доглянуте, тож якість молока відмінна. Незважаючи на зайнятість, цей скромний трудівник завжди готовий допомогти, виручити будь-кого на робочому місці. Щодоби крізь молокоблок, який обслуговує він сам, нині проходить три тонни молока.
На слова подяки заслуговує і одна з кращих доярок Галина Василівна Мартич, яка торік надоїла більше чотирьох тисяч кілограмів молока від корови і у 2006-му буде не менше.
Є, звичайно, й інші складові успіху устянських тваринників. Наприклад, вирощуючи сою, тут же, на фермі, змонтували два апарати по виготовленню соєвого молока, яким випоюють телят до шестимісячного віку. А хто не дає те зробити в інших господарствах? Тим більше, що для виготовлення двохсот літрів цього молока потрібно лише чотирнадцять кілограмів сої.
Впливають в Усті на становлення економіки й інші важелі, підходи до організації виробництва. Наприклад, неабиякої вигоди домоглися, відколи дві ферми об'єднали в одну. Усе тепер на одному місці. Та ще й механізований загін перемістили поряд. У деяких селах порожні тваринницькі приміщення зруйновано, а на першій фермі в Усті такі, навпаки, реконструйовано. Замінили їх верхи, "оживили", поселивши нетелі та телички парувального віку. Вони, невеликі, теплі, зручні, ще довго даватимуть віддачу.
До речі, їдальню, відколи поблизу розташувався мехзагін, розширюють, і вона діє круглий рік. Реконструкція ведеться всебічна, і на це не шкодують коштів.
1100 голів худоби утримується на першій молочнотоварній фермі. Обслуговують три трактори, один із яких з навантажувачем.
У тваринництві ніколи не буває легко. Однак набагато легше, мабуть, в Усті механізаторам, які обслуговують цю галузь – Дмитру Тузенку, Миколі Кушпелі, Дмитру Дерипапі, Павлові Резніченку, ніж колегам в інших селах. Адже під'їзди кругом з твердим покриттям, кормовий двір поряд. Тим більше, що корми високої якості, та ще й завжди з перехідним запасом. Робота однозмінна, доїння машинне, двохразове, годівля – триразова.
Проблеми, звичайно, можуть виникати і тут, як і на кожній фермі – з водозабезпеченням, механізованою очисткою приміщень. Однак у цьому господарстві робиться все, щоб їх попередити. От і продуктивність, от і віддача. Одним словом, видно, що тут проводиться велика системна робота. Тож є підстави розраховувати і передбачати, що орден, яким цього разу нагороджено головного зоотехніка, тільки перша ластівка. Наступні не забаряться.
Павло КУШПЕЛА,
кореспондент газети.
с. Устя.