Він традиційно проводиться щорічно в м. Вінниці 22 червня, починаючи з 1990-го, його організатор – актив обласного об'єднання колишніх в'язнів фашизму й рятівників "Вічний пам'ятник", а координатор комітету – М.М. Гехман.
Це – ініціативна, толерантна, творча особистість, лікар за фахом. Організовує форуми всі роки безплатно, ні від яких єврейських фондів не отримує ні моральної, ні матеріальної допомоги. Поруч з нею працюють її однодумці. Це – Леонід Гройсман, залишився сиротою під час війни, коли йому було лише два роки; батьків, братиків розстріляли фашисти, а маленького Льоню добрі люди спасли випадково. Мюда Мойсеївна, учасники форуму вдячні всім, хто не байдужий до проведення цього заходу. Протягом багатьох років пише сценарії цих зустрічей талановитий, вихований юнак Юрій Сегеда, автор поетичних збірок "Світлі крила", "Святий Георгій". Нині він працює кореспондентом газети "Вінниччина". Я завжди використовую його крилатий вислів: "Невже не можна жить, щоб не вбивати?". До сьогоднішнього форуму він написав епіграф: "Планета вся – огромный
Бабий Яр,
Безвинных жертв
печальная могила,
Не гаснет память, а
горит, как жар,
И в памяти наш дух
черпает силу".
А наша бершадчанка, вчителька школи №2, Марія Титарчук творчо співпрацює з активом об'єднання "Вічний пам'ятник".
Коли буваю на форумі, то мені здається, ніби я зустрічаюсь з людьми з інших планет, де в пошані не капітал, а пам'ять, добро, совість, духовність. Тут зустрічаються колишні в'язні фашизму, миротворці, добротворці, всі, хто сприяє дружнім відносинам між народами та націями. Це – інтернаціональна зустріч людей, які хотять миру й щастя на Землі.
22 червня цього року зустрілись 15 Праведників Народів Світу з врятованими від смерті. На жаль, багатьох уже немає, на зустріч прибувають їхні діти та онуки.
Цікавою для мене була також зустріч з почесною громадянкою міста Вінниці, учасницею бойових дій, головою міської ради ветеранів М.М. Юрієвою. Це про неї розповів у своєму творі "Сталинградськая мадонна" В.Федорук.
Разом з вінничанами покладали ми вінки та квіти біля Вічного вогню, а потім провели траурні мітинги на братських могилах розстріляних фашистами дітей, жінок, стариків, яких вбивці пригнали з Румунії, Бессарабії та інших місцевостей. Їх знищили тільки за те, що за національним походженням вони були євреями.
Після покладання вінків у приміщенні ресторану "Едем" відбувся вечір-роздум "Вічний уклін". Виступи присутніх, спогади, ліричні твори авторів – все це залишиться в пам'яті назавжди. Зі сльозами на очах слухала пісню "Небесный вальс". Співала її дівчина-красуня студентка Діанна Мрачко, мама якої теж сиділа поруч з нами. Автор цієї пісні – Я.М. Ясєвич, про якого наш сусід за столом сказав: "Це наше вінницьке чудо". Людина – скромна, інтелігентна, у відповідь він тільки посміхнувся. Чудово співав Володимир Гуменчук, а хлопчик Юрій Філь уже на декількох форумах виконує пісні про війну, Холокост. Це – спеціальні тексти, покладені на музику. Хлопчику допомагають у підготуванні творів його батьки.
Щирими, добрими були виступи В.І. Лазаренка – заступника начальника головного управління внутрішньої політики облдержадміністрації, читав свої вірші М.Ф. Костін – в минулому мер Вінниці, нині – радник голови облдержадміністрації. Звання вченого, доктора технічних наук, професора, академіка АУАЕК, завідуючого кафедри Вінницького політехнічного університету – всі ці регалії не засліпили славою скромної людини Василя Григоровича Петрука. Сиділи ми поруч, він – майже ровесник моєї старшої доньки – розмовляли, а про його досягнення в науці дізналась лише після того, коли ведучий об'явив про виступ Василя Григоровича.
В.Ф. Александрова теж називають чудом міста за його майстерність і творче натхнення. Він – аранжувальник.
Танцювальним колективом "Болеро" керує Тетяна Чистякова. "Не убий" – так закликає танець, виконаний дівчатками й хлопчиками. Є.О. Маланюк – один із перших ведучих форумів, продовжує свою творчу працю і тепер, до речі, випускник фізмату Вінницького педуніверситету. Невтомно фотографує всі події форуму Олег Хохлов – оператор телерадіокомпанії.
Серед присутніх впізнаю Г.І. Чорній – доньку Праведниці Народів Світу, яка прибула з Тростянецького району. Щорічно привозить вона свої запашні короваї. А чудова людина Іван Братончук доглядає за власні кошти могили тих, хто загинув в його селі під час війни, а з рідних ніхто не вижив. Від єврейських організацій чомусь була лише Єва Богомольна – директор єврейської школи. Випечену халу вона поклала поруч з короваєм Галини Чорній. Добрі люди повинні єднатись...
Всі учасники форуму мали можливість сказати своє слово. Вони прибули з багатьох куточків України, з інших держав. Були присутні навіть з Австралії.
Фінальними були виступи Марії Титарчук, яка прочитала вірш "Іма" (іврит – мама), і мій.
Я відзначила, що інтернаціональне єднання – це людяність, мир і спокій на планеті. У нас спільна мати-земля, спільна світова культура, яка складається з тисяч національних культур. Спільні наші вороги – це війни, расизм, антисемітизм, міжнаціональні та релігійні чвари, міждержавні конфлікти, хвороби гегемонізму політиканів. На жаль, таланти, генії, інтелігенція при всіх системах – беззахисні. Ми зобов'язані бути пильними й об'єднуватися.
Ми вдячні, що на проведення форуму безплатно працювали готель "Профсоюзний", ресторан "Едем", а міська й обласна влади допомогли проведенню його морально й матеріально.
Юлія ПЕНЗЮР,
наш громадський кореспондент.
Вінниця-Бершадь.