Ще недавно я і мої ровесники, переступивши поріг Вінницького державного педагогічного університету, складали іспити, хвилювалися, раділи успіхам і сумували від невдач. А сьогодні попрощалися з мудрими, вимогливими викладачами, вірними друзями.
П'ять років промайнуло, як одна мить. За цей час університет, гуртожиток стали для нас другою домівкою. Тут ми набиралися нових знань, пізнавали таїну слова, свій родовід, проводили різні наукові дослідження, на основі яких писали реферати, курсові та залікові роботи, мандрували "країнами" лексики, морфології, стилістики.
Ми вдячні викладачам за змістовні лекції з історії, філософії, економіки, педагогіки, політології, за допомогою яких постійно вдосконалювалися, вчилися самостійно мислити, вирішувати різні життєві питання.
А життя в гуртожитку – це справжні уроки колективізму, взаємодопомоги, дружби, згуртованості. Саме тут ми вчилися пізнавати людей, добро і зло, знаходити друзів. Адже поруч вже не було мами...
Спочатку справжніми проблемами здавалися планування власного бюджету, приготуванні їжі, прибирання. Але з часом все це стало звичним. І хоч як було важко, проте ці роки стали найкращими в нашому житті.
Не можна забути цікаві конкурси, веселі розваги, подорожі, концерти, зустрічі з письменниками.
Назавжди запам'ятався той день, коли вручали дипломи. Всі раділи, сміялися, навколо лунали музика, слова вітання. Нашими успіхами раділи батьки, найближчі друзі. Навіть не вірилось, що для тебе закінчується безтурботне і настає нове життя з більш важливими проблемами.
Позаду чимало недоспаних ночей, складних екзаменів, заліків. А попереду неспокійне життя. Ми вирушаємо в цей шалений світ, де першим бар'єром є працевлаштування.
Дехто з нас займеться науковою роботою, хтось працюватиме в державній установі, хтось – у комерційній структурі. Ну, а більшість, звичайно, буде "сіяти розумне, добре, вічне". Державі потрібні молоді, енергійні, висококваліфіковані спеціалісти.
Багато молоді і в цьому навчальному році стане студентами. Хочеться побажати всім удачі, здійснення їхніх мрій. "Ні пуху, ні пера!".
Олена МАЦЬКО.
с. Війтівка.