Прочитавши якось у районці матеріал, приурочений до Дня пам'яток історії та культури, задумався: такі пам'ятки, варті уваги та захисту, є і в нас. Як тільки вдасться дожити до 2009 р., обов'язково буду рекомендувати місцевій владі відзначати, наприклад, на Івана Купала 100-річчя криниці, яка неподалік лісу на роздоріжжі, на півдорозі з Кидрасівки до Осіївки. Чому б не розповісти молоді обох сіл у цей день, що сто років тому Андрій Беник викопав її за власні кошти і тим самим згадати його добрим словом? Що, може, тоді жилося краще, легше, ніж зараз? До речі, щось не пригадую, щоб відтоді хтось викопав хоча б одну криницю у громадському місці.
Пам'ятаю події 30-річної давнини, коли ми побудували над нею накриття. І не яке-небудь, а зі смаком, із заскленими рамами, вкрили оцинкованою жерстю. Всередині – лавочки, усе гарно пофарбували. Навіть закріпили табличку, на якій йшлося про те, хто і коли її викопав.
Хоча і далекувато криниця від населених пунктів, на неї не тільки приємно глянути, а й присісти у цьому місці, щоб відпочити, заховатися від дощу, спеки чи вітру. Відпочивали там часто як ті, що працювали на полях, так і проїжджі.
У якому вигляді вона зараз, читачі, мабуть, вже здогадалися. Колись чистили її щовесни. Нинішній же її жалюгідний стан швидше засвідчує інше – на що здатне нинішнє покоління. Чи, може, тоді жили заможніше, коли її копали, роками упорядковували?
Та хіба обов'язково чекати сторіччя, щоб навести біля криниці порядок? Оце був би виховний момент для молодих.
Василь ДЕРКАЧ,
громадський кореспондент.
с. Кидрасівка.