Мить, зупинись! Мить, зачекай, не спіши! Дай нам зі школою рідною ще побути. Дай попрощатися зі стінами другої домівки. Дозволь мрійливо, згадуючи найкращі моменти, пройтися по галасливих коридорах рідної Чернятської ЗОШ.
Ні! Не слухає нас, спішить, біжить, тікає від наших думок, спогадів. Миттєво пролетіли одинадцять років нашого шкільного життя. І летять далі...
Мить, зупинись! Дай нам побути ще в рідному селі. Не гони нас у доросле, самостійне життя. Дозволь нам усім – і батькам, і дітям, і вчителям, і школі побути ще разом.
А нам, випускникам, подякувати своїм вчителям, які нас водили дорогами знань, навчали не лише за програмою, а й давали уроки життя.
Шановні наші вчителі-наставники. Щиро вам дякуємо і низько вклоняємося за нелегку працю, щирі серця, вашу любов і терпіння. Бажаємо наснаги, здоров'я, творчих злетів і хороших учнів. Ми вас любимо, поважаємо. І лише тепер, коли настала мить прощання, ми починаємо розуміти свої помилки. Тож, якщо колись ми все-таки завдали вам душевного болю, – вибачте.
Час не чекає. Нам пора вирушати у доросле життя. Прощавай, школо! До побачення, дорогі вчителі!
Катерина ГЛАДКА,
випускниця 2006 р. Чернятської ЗОШ
І-ІІІ ступенів.