Здавна українська земля славиться талантами. Багата на них і наша Бершадщина. Особливо бентежать душу юні дарування, на які ми, дорослі, покладаємо свої надії. Ці діти – наша радість, наша гордість, наше майбутнє.
Тому й хочеться розповісти на сторінках газети про таких розумних, добрих, щирих юних особистостей. Це Вакуленко Василь і Тихоненко Наталя. Обоє – 11-класники, учні Красносільської ЗОШ І-ІІІ ст. Ще з молодших класів завоювали вони серця не тільки учителів, а й ровесників, односельців. Відмінно навчаються, беруть активну участь у всіх шкільних справах, святах, вони – кращі учасники танцювального гуртка "Авангард". А у вільні хвилини і Вася, і Наталя пишуть вірші.
Тетяна СКЛЯРУК,
вчителька,
с. Красносілка.

МОЯ ІСТОРІЯ – МІЙ РІДНИЙ КРАЙ
Мій рідний край – моя колиска,
Джерельце срібної води.
Тут пролетіли, як на крилах,
Дитинства й юності роки.
Тут вперше вимовив я слово,
І перші кроки я зробив.
І ще незнаною любов'ю
Тебе, мій краю, вже любив!
Любив я кетяги калини,
Що червоніли у саду,
І ту вербиченьку в долині,
Таку тендітну й молоду.
А як радів я тому дневі,
Коли пішов у перший клас,
Коли заглянуло в віконце
Проміння сонечка до нас!
Вже пролетіло одинадцять...
Роки спливають, як вода.
Та не забудеться ніколи
Мій клас і вчителя хода.
І вас, берізки, біля школи,
І серцю рідну річку Буг.
Я не забуду вас ніколи,
Хоч би який пройшов я круг.
Я буду завжди пам'ятати
Батьків своїх мудрий урок:
– Де б, ким й коли не був ти,
Додому повертайсь, синок!
Навічно в серце вкарбувались,
Неначе юності розмай,
Слова, що так бентежать душу:
Моя історія – мій рідний край!
Василь ВАКУЛЕНКО,
учень
Красносільської ЗОШ І-ІІІ ст.

В НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА
Ой там, у ніч на Івана Купала
Квітка о півночі красна розцвітала.
Ходили по лісі хлопці й дівчата,
Мріяли щастя у квітці спіймати.
О п'ятій годині квітка відцвіла,
Стулилась, схилилась вона, потьмяніла.
Ніхто і не бачив, чи папороть цвіла...
Чи це лиш легенда в віках посивіла?..
Наталя ТИХОНЕНКО,
учениця
Красносільської ЗОШ І-ІІІ ст.

СТЕЖКА ДО ХАТИ
Я не знав і не відав, що прийде колись ще
кохання,
Не відчув, не пізнав найніжніші обійми твої.
Та не втратив я віру господню свою й
сподівання,
Що любов на святій є й на грішній землі.

Кожним словом із пісні людські ваші душі
зігрію,
Кожним подихом чистим, відлунням в
серцях відізвусь.
Білим птахом полину на землю свою,
Україну,
І за тих, що нема, і що є серед нас,
помолюсь.

Там, над вечором тихим, нехай моя пісня
лунає,
Та на стежці до хати не в'ється висока
трава.
Хай гітара сумної й веселої пісні заграє,
Зазвучить потаємна у кожному серці
струна.

В тихім шелесті осені листя з дерев
опадає,
У саду догорає калина, а в серці журба,
Як любив я колись, соловейко у гаю співає,
А тепер про кохання розкаже плакуча
верба.

Що ж, зустрілись нерано з тобою, та
вистачить часу
Розділити навпіл щастя, біди й пекучу
сльозу,
Бо не все в цьому світі, на жаль, є високе
та вічне,
Та повіримо в чисту людську доброту.
Віктор МАЙНО,
с. Бирлівка.

Наталія Заболотна-Лева народилася в Бершаді. Закінчила середню школу №1, навчалася в Тульчинському училищі культури. Працює в Бершадській районній бібліотеці в читальному залі. Заочно навчається в Київському національному університеті культури і мистецтв на факультеті менеджменту видавничої діяльності, документознавства і журналістики. Друкується в районній газеті, пише вірші, сценарії, любить малювати.

УКРАЇНО МОЯ РІДНА!

Україно моя рідна,
Україно-ненько!
Пригорни мене до себе,
До свого серденька.
Дай напитися водиці
У ставу широкім.
Дай прожити в твоїм лоні
Ще десь сотню років!
Розпустила ти по полю
Коси золотії,
А озера, як ті очі,
Синьо-голубії.
Мати наша рідна,
Найдорожча в світі.
Всі ми тебе любим,
Бо ми твої діти.
Наталія Лева,
м. Бершадь.

Незабутнє

ВЗИМКУ
Котик проситься до хати –
Змерз під хатою стояти,
Хоч одітий, в кожушку,
Лапки мерзнуть на сніжку.
А коли забіг до хати,
Ліг під грубку спочивати.
Всі чекають весну красну,
Бо вона прекрасна.

МАТУСІ
У моє віконечко
Зазирнуло сонечко.
Я швиденько встала
І малюнок весняний
Враз намалювала.
Ним матусю рідну
Із святом привітала.
Нарвала я квітів
Весняних у саду,
І для мами в вазу
Я їх покладу.
І сестричку, і бабусю
Із святом привітаю,
Бо багато я для них
Подарунків маю.
Діана Могила
(на знімку),
9 років, с. Вовчок.