Приміть найщиріші вітання з нагоди Вашого
80-річного ювілею, який відзначаєте в цей день.
Ваш життєвий шлях є зразком самовідданого служіння українському народові, а невтомна праця й невичерпна мудрість, активна життєва позиція викликають захоплення в земляків.
Бажаємо Вам та Вашій родині сімейного щастя, добра, здоров'я, натхнення і оптимізму.
Нехай Господь благословляє Вас доброю волею і довгим віком.
Світлана ШУЛЬЦ, Михайло БУРЛАКА,
голова райдержадміністрації. голова районної ради.
На долю Василя Кириловича Троянського (Пасєки) випало багато лихоліть та випробувань. Ще дитиною довелося йому пережити голод 1932-33 років, безпідставний арешт батька, підлітком – вогненно-криваву веремію війни з чорними днями фашистської окупації, коли хвиля народного патріотизму захопила хлопця і він став учасником антифашистського підпілля та партизанської боротьби на Вінниччині. Вася Пасєка (підпільна кличка Троян, що згодом, видозмінившись, стане його прізвищем) був зв'язковим-розвідником Вінницького партизанського з'єднання, яким командував Яків Мельник, а комісаром був Дмитро Бурченко. Юний месник під час фашистської окупації побував у різник куточках України, налагоджуючи зв'язок між підпільниками і партизанами Вінницької, Одеської, Київської областей. Побував навіть на Волині. За дорученням керівництва загону імені Чапаєва (партизанське з'єднання ім. Леніна) виходив на зв'язок з українськими повстанцями і навіть контактував з УПА. Брав участь у визволенні від ворога залізничної станції Жуляни, під час захоплення зброї з німецьких складів був поранений у голову. Він був учасником бойових дій, складних і відповідальних операцій.
Весна 1944 року принесла у Джулинку вистраждане визволення від німецько-фашистської окупації. Васі Пасєці ледь виповнилося шістнадцять, як його за безглуздими і вигаданими звинуваченнями (зіграло роль спілкування з УПА) було засуджено на десять років таборів і відправлено на Колиму.
Майже чотири післявоєнних роки неймовірних умов каторжної праці, голоду і холоду, знущань тюремщиків… Та хлопець, який пройшов гарт підпільної боротьби, не зламався.
Після несподіваного звільнення і реабілітації повернувся у рідні краї, закінчив курси механізаторів, працював за спеціальністю, навчався. Згодом закінчив Московську сільськогосподарську академію. Працював агрономом, головним агрономом, директором радгоспу. Коли був на посаді директора дослідного господарства Сквирської селекційної станції, заочно закінчив аспірантуру, здобув науковий ступінь кандидата наук. В Уманському сільгоспінституті Василь Троянський отримав вчене звання старшого наукового співробітника, його обрали доцентом. Далі був призначений заступником директора селекційного центру Миронівського науково-дослідного інституту пшениці. Василь Кирилович з головою поринув у дослідницьку роботу. Перед виходом на пенсію працював заступником директора Українського інституту землеробства з наукового забезпечення агропромислового комплексу Київської області. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Нині Василь Кирилович – доктор сільськогосподарських наук і доктор філософії, професор, академік міжнародної академії оригінальних ідей, на його рахунку 11 винаходів, 123 наукових публікацій.
Коли спілкуєшся з цією неординарною і напрочуд активною людиною, дивуєшся, звідки в нього беруться сили і бажання своєю діяльністю повністю заперечити поняття "заслужений відпочинок". Адже, відійшовши від наукової роботи, В.Троянський зосередив зусилля на громадській і творчій діяльності, захопився поезією, прозою, документалістикою. З цих книг читачі довідалися ще про одну сторінку його біографії, про що раніше не можна було писати, – після короткотермінового навчання у спецшколі він став солдатом радянської зовнішньої розвідки, виконував у 50-их роках закордонне завдання в Бразилії під прізвиськом "Альберто". Про це він написав у нарисі "Багряне небо Бразилії". За успішне виконання цього та інших завдань нашому землякові, крім вручення відповідних відзнак, присвоюють і військові звання, нині він – генерал-полковник у відставці, а також генерал козацьких формувань. Часто його запрошують на зустрічі зі шкільною молоддю.
Днями до всіх його звань додалося ще одне, яким він гордиться нині найбільше – за рішенням Джулинської сільської ради Василь Кирилович став почесним громадянином села.
Разом зі своїм сином, доктором ветеринарної медицини Василем Васильовичем Троянським, працює над шляхами подолання онкологічних захворювань (про це – у їхніх книгах "На вістрі життя і смерті" та "Через роки та літа"). Батько і син винайшли протираковий препарат "Надія", який може захистити багатьох людей від страшної недуги.
Василь Кирилович Троянський – автор майже півсотні книг. Щороку він надсилає на свою малу батьківщину по одній, дві, а то й три книги.
Василь Кирилович сьогодні відзначає своє 80-річчя. Та уявити його типовим пенсіонером неможливо. Тож побажаємо нашому землякові здоров'я, творчої наснаги ще на багато літ.
Тимофій МАРЧЕНКО.