Пам'ятаю Галину Кирилівну Чорновол (Погребняк) ще старшою піонервожатою у П'ятківській середній школі. Вона була великим ентузіастом позакласної роботи з учнями. Як і колись, так і тепер її погляд сповнений гідності, доброти, живого інтересу до всього, що поруч неї. Жодного разу не проступили в ньому втома чи роздратування, коли говориш з нею про напружений шкільний день.
– У навчальному процесі, – говорить вона, – не може бути все гладко. Але ти вчитель і повинен вміти і себе тримати гідно, і знати набагато більше, ніж подаєш дітям на уроках.
З її ініціативи упорядкували джерела на полях, діти брали шефство над фермами, доглядали лошат, телят, виступали з концертами на фермах, полях.
Вона причетна і до того, що квітами було обсаджено дорогу до Бершаді. Ще й досі пам'ятна операція, яку назвали "Мальва". Хоч уже минуло понад десять років, деякі квіточки і зараз ще пробиваються. Галина Кирилівна вже на заслуженому відпочинку, а п'ятківчани, їдучи в автобусі, бачачи, як цвітуть квіти, кажуть: "То мальви Кирилівни".
Зі своїми учнями ходила вона по полях, знайомила зі світом природи, впорядковували джерела – Гарасимове, Овече, Громове, Пронькове...
... Колись батько її, будучи вже зовсім хворим, пригорнув до своїх грудей і сказав: "Хотів би, щоб ти стала вчителькою". Ще молодим, у віці 56 років тато помер. А його мрія здійснилася: вчителькою стала не тільки Галинка, а і його внуки, які всі закінчили школу з медалями – троє із золотими, один зі срібною, а найменший Володя, який навчається зараз в 11-му класі, теж є кандидатом на медаль. І теж мріє стати вчителем, наполегливо вивчає французьку мову, щорічно бере участь в обласних олімпіадах, торік зайняв друге місце.
Галина Кирилівна, закінчивши Вінницький педагогічний інститут, працювала вчителькою молодших класів.
Всі діти навчались у Бершадській музичній школі, добре грають на баяні та гітарі. Але найголовніше те, що пішли всі маминою стежкою. Найстарша Мирослава викладає географію та історію в Теофилівці, Олександр – фізику і математику у Вовчку, Наталя – трудове навчання в одній зі шкіл Одещини, 22-річний Олексій – математику у селі Щасливому під Києвом.
Галина Кирилівна з гордістю розповідає про успіхи своїх дітей. А ще вона сказала про те, що імена їм дала зі змістом.
– Найстаршу доньку назвали Мирославою, бо ім'я починається зі слова "Мир", а наймолодшого – Володимиром, бо в кінці імені теж "Мир".
Який глибокий підтекст у цьому: миром починати і миром закінчувати.
Мойсей ПОХИЛА,
громадський кореспондент.
с. П'ятківка.