Людство в черговий раз відзначає Всесвітній день водних ресурсів, проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї Об’єднаних Націй. Вода, наче невсипуща трудівниця, бере участь у всіх сферах нашої господарської діяльності і робить життя більш легким та приємним. Вона є серцем багатьох релігій, використовується в різних обрядах та церемоніях.
З давніх-давен вода, як і інші природні стихії, була об’єктом поклоніння наших пращурів – древніх слов’ян. Літописи згадують про поклоніння джерелам, струмкам. Традиції пращурів вшанування джерел та річок відстежуються у багатій пісенній культурі України.
Прикро, що більшість споживачів вважають, що не важливо, скільки і для чого ми використовуємо воду, адже вона – невичерпний і безплатний дарунок природи. Насправді, її споживання має велике значення. Є такі види використання, котрі виводять живильну вологу з кругообігу на значно тривалий час.
Водними ресурсами Україна недостатньо забезпечена. На один квадратний кілометр у маловодний рік припадає у 2 рази менше води, ніж у Білорусії і в 4 рази, ніж в Росії. Щорічно в державі безповоротно вилучається з природи 14,5 кубічних кілометра води, тобто 27,9% річного стоку країни у середній за водністю рік.
Напруженість водогосподарського екологічного становища в нашій країні зумовлена двома граничними умовами: з одного боку – низькою середньорічною водозабезпеченістю (на одного жителя припадає біля однієї тисячі метрів кубічних на рік), а це у 15 разів нижче за норму, визначену Європейською економічною комісією ООН, і з другого – майже катастрофічним якісним станом наших водних джерел. Якість води постійно погіршується. Чверть об’єму забрудненої стічної води скидається в малі річки, які дають лише п’яту частину об’єму всієї води, що використовується в Україні. Проте саме вони на 67% забезпечують потреби у воді сільське господарство і на 25% – господарсько-побутові потреби населення.
Важливу водоохоронну економічну, культурну і біосферну роль відіграють землі водного фонду. Проте, жителі міст і сіл часто не по-господарськи ставляться до земель цього фонду, утворюючи у прибережних захисних смугах смітники, гноярки, миють транспортні засоби...
Вода, повітря, ліс, поле існували та існуватимуть мільйони років. Але сьогодні природа не витримує навантаження людської діяльності, і нам потрібно задумуватись над тим, яку спадщину залишимо прийдешнім поколінням. Тому охорона водних ресурсів повинна стати постійною турботою кожного з нас.
Давайте всім миром відродимо і захистимо водний фонд – справжню красу Східного Поділля, будемо пити смачну і чисту, як сльоза, воду! Країна розквітне, ми самі станемо кращими, повіримо в себе і в майбутнє держави.
Олександр СалганІк,
провідний інженер відділу комплексного використання водних ресурсів
Тульчинського МУВГ.