Знову із незрозумілих причин добровільно пішов із життя хлопець, який за кілька днів перед цим відзначив свій 24-ий день народження.
Михайло Ж. ріс у звичайній, працелюбній сім'ї. Добре вчився в школі, згодом закінчив факультет іноземних мов Вінницького педуніверситету ім. М.Коцюбинського. Тимчасово не працював за фахом, а влаштувався на місцевий електротехнічний завод.
Того дня він ще допомагав батькові на будівництві гаража. Ніщо не віщувало біди і під час вечері. А після неї хлопець вийшов на балкон (їхня квартира на п'ятому поверсі), побув там кілька хвилин, а потім зайшов до кімнати. Матір звернула увагу на те, що син не такий, як завжди, його погляд був ніби відсторонений, а обличчя помітно зблідло. На запитання, що з ним, відповів: все в порядку. І знову вийшов на балкон. А через мить вечірню тишу розірвав постріл…
Михайло зробив крок у небуття за допомогою батькової мисливської рушниці, ствол якої спрямував собі в підборіддя… Судячи з усього, готувався він до своєї останньої миті заздалегідь, відповідно зарядивши рушницю і продумавши свої дії.
Ні вбиті горем батьки, ні друзі, ні сусіди вже ніколи не дізнаються, що ж спонукало його на такий дивний і незрозумілий вчинок.