До Року пам'яті жертв голодомору бібліотекарі відділу обслуговування дітей районної бібліотеки С.Ю. Єгорова, Т.В. Захарчук провели для учнів-читачів годину пам'яті і скорботи "Найчорніший час в історії України".
Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні, через багато років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралась на благодатній землі квітучого українського краю. Голод був нестерпним. Виснажені маленькі рученята у передсмертній молитві звертались до Бога, просили хліба.
Ганебним і водночас злочинним було відверте вбивство за розкрадання так званої "соціалістичної власності". 7 серпня 1932 р. ЦВК і РНК СРСР прийняли постанову, яку народ назвав декретом про "п'ять колосків". Судові органи чинили глум над селянами, масово забивали дітей, що голодні ходили по колгоспному полю і збирали колоски.
О діти, діти, Ангели
невинні!
Чом ви так тяжко й
страшно мовчите ?
Ви вже ніколи рідній
Україні своїх
сердець і дум не віддасте.
Ви не розцвівши, згинули
дочасно,
Поклав у землю вас
голодомор.
(Т. Гончаренко)
Подільські села не обминув найстрашніший витвір голодомору – канібалізм. Його жертвами в першу чергу були діти. Людоїдство було зареєстроване в Берізках-Бершадських, Усті, Флорино. Напівбожевільна мати гострила ніж об макітру, навшпиньки кралась до лежанки або тапчану, де скоцюрблене, пухле конало дитя, повертала голову до ікони, і, уздрівши Спасителя з піднятого рукою і пальцями для хресного знамення, здригалась...
Пройдуть роки, а трагедія 33-го все одно хвилюватиме українців: із тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, однією печаллю, однією надією.
Лариса Бурлаку,
провідний бібліограф
районної бібліотеки.