Так колись називалося село Шумилово. Озірне, від слова озирати. З шумилівських круч видно протилежний берег на багато кілометрів. Озерне, бо село оточували озера. Теперішня назва – Шумилово, теж має свою історію, пов’язану з Південним Бугом. Шум води, яка пробивається крізь кам’яні пороги, чується на чималу відстань.
На території Маньківської сільської ради, крім цього, є ще два села – Крушинівка і Маньківка. Здавалося б, громада одна, але люди у селах різняться. Кажуть, що найбільш помірковані, віруючі все-таки в Шумилово. Комерцією, як от в інших селах, тут майже не займаються. Живуть в основному за рахунок того, що обробляють землю, утримують худобу.
Якщо взяти в цілому поголів’я ВРХ, то у цьому селі воно більше, ніж у двох інших разом узятих. Дарма, що воно найменше. Тут тільки 339 дворів, у 270 з яких проживає біля семисот чоловік населення. Молоко в селі заготовляють представники аж трьох заводів.
В Шумилово функціонує школа, у якій навчаються 58 дітей. Є ФАП, діючий клуб, мережа торговельних закладів.
На жаль, такий з обрядів, як весілля, тут може незабаром перейти в розряд справжніх сенсацій. Адже у цьому році справили тільки одне. Торік було п’ять. От і не дивно, що в школі вже вдруге за всю її історію немає першого класу.
Серед корінних жителів чимало людей, які давно заслуговують, щоб про них розповісти в газеті. І серед старшого покоління, і серед зовсім юних.
Виходцем тутешніх місць, наприклад, є доктор історичних наук, професор одного з ВУЗів Києва Василь Фокович Остафійчук. І хто знає, чи не продовжить цей перелік знаменитостей через роки учениця четвертого класу Наталя Зінкевич, яка вийшла переможцем другого туру Всеукраїнського конкурсу знавців української мови імені П. Яцика, і яка нині з вчителькою Оленою Валентинівною Гребенюк готується до нових перемог (на знімку).