Дехто каже, що у них важко стало жити. Так, праця в селі важка, але селянам не звикати до труднощів. До того ж не всі виїжджають. Спробувавши міського життя, дехто повертається.
Глибоко ж пускають коріння там, де народилися, ті, хто зумів впізнати усі блага і красу, якими наділила село природа. І не так просто залишити їм найдорожчий для них клаптик землі, свою малу батьківщину.
Але хіба можуть чимось милуватися, дорожити п'яниці, яких останнім часом побільшало? Не бачать і не цінять природної краси і ті люди, у яких надто розвинений апетит до збагачувань. Такі ніяк не можуть зрозуміти, що людина живе зовсім мало і їй для того треба небагато.
Отже, не тільки реформи, які зруйнували виробництво, а з ними і спокій у людських душах, є причиною того, що дехто покидає село.
П'яниці, звичайно, колись були теж, але набагато менше. Тепер же всі бачимо, що робиться, а не вдаємося до якихось заходів, щоб оте зло зупинити.
Та я все ж думаю, що як темрява боїться дня, сонця, так зло боїться добра. Добро повинно взяти верх, а зло зникнути назавжди. Вірю, що і в наших селах зійде сонце правди і справедливості. Тоді і повернуться люди в села.
Василь ДЕРКАЧ,
громадський кореспондент.
с. Кидрасівка.