Журавлиним ключем пролетіли роки... Пішли за обрій життя майже всі мої колеги – старші й ровесники, серед них і мої вчителі.
Слова глибокої поваги присвячували поети, письменники, митці всіх епох учителеві. До речі, багато вчителів згодом були поетами, письменниками. Мудрий, терплячий, далекоглядний, самовідданий – аж до самопожертви (Януш Корчак), – високо свідомий громадянин, мрійник і безкорисливий слуга народу – це він, вчитель. Без нього немає ні вченого, ні робітника чи селянина, ні президента, ні депутата.
На жаль, в усі епохи, при всіх ізмах він не був і тепер не є захищеним ні від політичних, ні від економічних катаклізмів. Про подвиг освітян згадують тільки в день їхнього свята. Але вчитель радіє, адже він мрійник, сподвижник, з роками бачить результати своєї праці. Можна скласти велику літературну збірку з шанобливих відгуків майстрів красного письменства, вчених, митців про благородний труд учителя, шлях якого ніколи не був устелений трояндами.
... Найдорожчий мій капітал – це учні. Більше п'ятидесяти років пройшло, як я розпочала свою педагогічну кар'єру в Бершадській середній школі, тепер – №1, старшою піонервожатою. Згодом закінчили цю школу мої доньки Ліля та Лариса – відмінниці навчання. Чотири роки потім працювала на Житомирщині, а після повернення 31 рік трудилася в школі №2 (тоді – Пилипонівській). З них – майже 25 років була заступником директора з виховної роботи. Після виходу на пенсію продовжувала працювати в школі №3. Про кожний навчальний заклад нашого міста залишились в пам'яті хороші спогади. І про колег, і особливо – про учнів. Якщо й були якісь недоречності, то вони незначні на фоні добра й пошани. Зустрічі з випускниками, вітання від них – дорожчі від всяких інших нагород, адже не всі при владі, особливо ті, кому не догоджала, мені дякували. Отже, всі три міські школи мені дорогі.
...Життя – це мить. В цьому я ще раз переконалась, коли запросили мене на свято Вчителя в колектив учнів та освітян школи №2. На жаль, кількість вихованців в цій школі, де діти в свій час навчались в три зміни, різко скоротилась. Та й школа змінює свій зміст навчання: в десяти класах ведеться викладання предметів українською мовою, а російською – в дев'яти. Біда не в цьому. Жаль, що дітей з кожним роком стає менше. Однак традиції, культура Пилипонівки зберігаються. Про це дбає педагогічний колектив, дирекція школи. Створено музей, в якому багато матеріалів з історії Пилипонівки зібрано учнями під керівництвом учительки української мови та літератури Світлани Іванівни Ковальської. А по Вінницькому телебаченню учні продемонстрували свої поетичні та музичні здібності на тему "Пилипоновская ярмарка".
В День працівників освіти діти щиро вітали дирекцію школи, вчителів і нас – тепер вже пенсіонерів. Автори сценарію – Ірина Осадчук та Наталія Байдалюк, ведучі – Олександр Гавенко (10-Б), Сніжана Бондар (11-Б), хором керувала вчителька музики Ольга Вікаренко, виступив ансамбль "Домісольки", співали й самі акомпонували відомі нам переможці оглядів художньої самодіяльності Іван Гайдей
(9-Б) та Діма Єфімов (11-А). Виступи всіх учнів залишили в нашій пам'яті найкращі спогади про це свято.
А випускниця цієї школи Алла Телєгіна – це талант від Бога: грає га багатьох інструментах, тепер навчає цій краси своїх учнів.
Це свято діти назвали уроком вітання дорогих учителів під заголовком „Учитель спокою не зна, учитель – завжди у тривозі”. Рядки віршів, пісні складали самі автори та співавтори цього сценарію. Гарні рядочки присвятили директору школи Володимиру Михайловичу Ковальському, його заступникам Поліні Василівні Ткаченко, Наталії Григорівні Байдалюк, кожному вчителю. На жаль, немає можливості повністю передати на папері зміст цих вітань.
Звучали красиві пісні для кожного і про кожного з присутніх. Наприклад, директору В.М. Ковальському адресовані такі слова:
„Спасибі, що прийшли Ви
на урок,
Хоч трохи відпочиньте від
турбот,
Уважно слухайте і все
запам’ятайте,
Що скаже Вам шкільний
народ”.
Слід відзначити: школа відповідає сучасному рівню навчання – є комп’ютерний клас, а також класи, які оформлені красиво, естетично, на стінах висять цікаві, змістовні стенди на різні теми.
Всі учителі молоді, красиві, культурні, жартівливі. Якщо це моє перше таке враження, то нехай воно буде дійсним. Серед учителів є вже онуки моїх колишніх вихованців.
Свято пройшло цікаво, змістовно. Це була мить щастя, яка продовжувалась в ресторані „Поділля”.
Пенсіонери вдячні дітям, вчителям, дирекції школи за можливість спілкуватись, зустрічатись.
Бажаю всім щастя на многая лєта, успіхів в навчанні та праці, міцного здоров’я, сімейного благополуччя!
Юлія ПЕНЗЮР,
громадський кореспондент.
м. Бершадь.