Якось зустрів колишню випускницю П'ятківської середньої школи, яка у свій час працювала на фермі, була учасником художньої самодіяльності, аж поки не виїхала за кордон. Вона мені відверто зізналася, що у думках часто повертається до тих місць, де минули дитинство, юність. Своє рідне село ніколи не забудеться, не втратить своєї принади для тих, хто залишив його. І не тільки тому, що там рідні і онуки, що там мужніли, пізнавали життя. Село було і є щедрим "годувальником" народу. Ось у чому найблагородніша його місія.
Чому молодь залишає його? Відповідь на це у неї проста, з нею не можу не погодитися. Залишила вона його з розвалом господарства. В тому числі і реформи заставили молодих п'ятківчан залишити рідні місця.
Підтвердженням тому, що це саме так, є хоча б такі статистичні дані. Якщо у 1978 році у П'ятківці народилося 30 дітей, одружилося 29 пар, померло 57 чоловік, то у 1999-му вже народилося лише 9 дітей, а одружилося 5 пар. І це на 1123 двори, у яких проживало 2430 чоловік населення. Померло 52 моїх односельчан. Пенсіонерів вже тоді було 1050.
У 2005 році вже на 2095 чоловік населення народилося 12 дітей, одружилося 9 пар, померло 48 чоловік. Не просто навіть спрогнозувати, яким має бути майбутнє нашого села.
Мойсей ПОХИЛА,
громадський кореспондент.
с. П'ятківка.