Село це таке ж на Бершадщині, як і інші. Тут 1260 жителів, з яких 680, що більше половини, пенсіонери. У перший клас у цьому році піде п'ятеро.
На території сільської ради діє ТОВ "Україна", випробовують свої сили першопрохідці в орендній справі.
Не можна не згадати, як колись тут вирувало життя, а базар був одним із найбільших у районі, найбагатших. Останні ж роки, як висловлювалися пенсіонери біля відділення зв'язку (у цьому ж будинку сільська рада), життя ніби завмерло, ніби «пороблено» щось Тернівці, «задавнено». Присісти б оце, скаржаться, дати ногам відпочити, так немає на що. Далі самі ж продовжили. Якби і зробили у цьому місці для таких, як ми, «лавочку», то до ранку наступного дня її обов'язково вкрадуть. Бо такі у нас люди.
Треба сказати, що ностальгія за елементарним, про що може і мову не годилося б вести, у Тернівці у багатьох давно. І в молодих, і в людей похилого віку. Бо хіба можна миритися, скажімо, з глухим бездоріжжям, якого тут вистачає. А бур'яни, особливо, подалі від центральної дороги, є ніби символом, що немає вже в селі такої сили, яка могла б дати їм раду.
Щоправда, як починалися реформи, хоч і не всі може розраховували на швидкі переміни, про себе все ж сподівалися: а що, як і справді все зміниться? Знайшлися й ентузіасти, які стали їх першопрохідцями.
Хтось взяв в оренду землю, інші – ставки.
І ось на адресу райдержадміністрації, редакції райгазети надійшла скарга від жительки цього села Л.В. Зозулі на одного з «новоспечених» господарів, П.М. Сікорського. Якщо коротко, то, взявши в оренду ставок, який праворуч від греблі по дорозі на Серебрію, він вже, мабуть, уявив себе панком і почав наводити порядок за допомогою кулаків, нецензурщини.
Справа про побиття ним її сина Сергія зараз у міліції і сподіваємося: буде дано належну оцінку випадку, що стався. Однак із матір'ю не можна не погодитися, коли вона запитує: «Яку ми будуємо правову державу, коли чинимо ось таке серед білого дня?». За її словами, допомагає йому проводити «виховну» роботу тими ж методами і його племінник Сашко, який, з його слів, навчається у спортивній школі і приїжджає на канікули. Погрози, залякування з їх боку линуть не лише на адресу її сина. Лист закінчується словами, що сільські діти, як і їх батьки, не такі вже і багаті, щоб їздити по курортах. Невже ота оренда варта того, щоб позбавити усіх права посидіти з вудочкою, відпочити біля води.
Сільський голова В.С. Мазур виправдовується, що гребля цього ставка була зруйнована, а сам ставок спущеним, заріс очеретом. Люди скаржилися, що в колодязях знизився рівень води. Пропонували його всім, в тому числі і місцевому ТОВ, однак ті відмахувалися. От і віддали в оренду П.М. Сікорському, який косив очерет, вапнував, ремонтував греблю.
У селі орендуються 4 ставки, проте на інших орендарів жодної скарги. Щоб встановити хоч якусь істину, того дня вів мову з багатьма людьми. Ось тільки деякі думки. П. Шпилюк, пенсіонер: «Так, ставок в оренді, але П.М. Сікорський, мабуть, забув, хто його будував. Справедливіше було б, щоб він служив не тільки йому одному, а й громаді.». І запропонував сільському голові розірвати договір на його оренду.
Жителі села на обох берегах цього ставка відгукувалися, що П.М. Сікорський – випадкова серед орендарів людина. А його внесок, як ефективного господаря, зводиться до того, щоб підіймати заставки і вести війну з односельчанами.
Л.М. Брижатюк, жителька Тернівки, працівниця Уманської сільськогосподарської академії: «Це ж як зрозуміти? Приїде чиясь дитина на канікули, нехай би половила рибку, позагоряла. Скільки там від того було б шкоди. Адже багато хто навіть гачка як слід не вміє прив'язати. Порибалити згодні були б і за відповідну плату». Жінка взагалі не може зрозуміти владу, яка так занапастила село. Без участі села, за її переконанням, економіку країни взагалі не підняти. А щодо голови, то він повинен відстоювати насамперед позицію громади, яка його обрала, а не отаких орендарів. У Тернівці і без того безліч проблем – ні роботи, ні відповідної зарплати. Про газифікацію навіть мова не ведеться. А тут ще й з ставком проблема...
За те, щоб мав право посидіти з вудочкою біля води кожний житель, висловлювалися усі.
Щодо самого Сергія, мати якого написала скаргу, то йому теж годилося б переглянути в окремих місцях поведінку. Але не віриться, що настільки він вже заповзятий браконьєр. Одним із доказів тому є те, що навіть стежка на його городі до ставка заросла бур'яном. Боюся, зізнався він, прокосити, бо обіцяв, що втопить.
Потрібно сказати, що Сергій давно вже не шкільного віку і встиг попрацювати в Одесі. А коли повернувся додому, он як «тепло» зустріло його село. І ні до чого, мабуть, тут виправдання сільського голови, у кого які характери. Сталося те, чого не повинно було статися. «Найважчою» ж своєю провиною Сергій визнає хіба що те, що першим із односельчан посмів письмово поскаржитися на свого кривдника.
Та й взагалі у кожній з розмов відчувалося, що тернівчани у розпачі. Бо була б у тутешній глушині хоч якась розрада, аж ні, знайшовся «хазяїн».
Звичайно, розмовляли і з П.М. Сікорським. Так, погоджувався він, я його вдарив. Нервова система не витримала. А от щодо погроз односельчанам, то він їх так і не визнав.
Було те, чи ні, нехай залишається на його совісті, але діяти навіть у найнестерпніших ситуаціях годиться все-таки згідно з законом, цивілізовано. А як щось не так з нервами, то не варто було братися за оренду.
Читачам цікаво дізнатися і про позицію у цій ситуації сільського голови. Володимир Степанович повідав, що навіть розмовляв на цю тему з Сікорським. Бо така ж скарга є і в нього. Саму ж проблему розглянуть на найближчій сесії сільської ради, на яку запросять і Сікорського, і Сергія.
Гнилий Ташлик – так по сільському називається струмок, на якому оцей нещасний ставок. Кажуть, влітку так заростає, що навіть не видно води. Ситуація, яка склалася навколо нього, теж у чомусь співзвучна з назвою струмка.
Орендна плата за ставок – трохи більше 900 грн., здається, не варта того, що даною скаргою займалися райдержадміністрація, міліція, райгазета. І вину на державу тут, яка, мовляв, спровокувала її, запровадивши оренду, не варто валити. Де сільська влада, актив села на своєму місці, нічого подібного не трапляється. У даному ж випадку, контактуючи з отакими орендаторами, чимало хто з тернівчан взагалі перестає вірити, що від отієї оренди, крім самих орендарів, хтось матиме користь.
А тим часом село, мабуть, продовжуватиме «старіти». Адже не встигла молода людина повернутися в Тернівку, влаштуватися в гараж на роботу (до речі, шофером там працює також П.М. Сікорський), як ось така історія.
Виплескуючи свій гнів на інших, годилося б і самому Петрові Миколайовичу зрозуміти: образою за те, що не мають доступу до ставу, могли пройнятися до нього й інші односельчани Сергія. Але ж не пішли на нього з кулаками.
Ні, не видно, щоб поліпшувалися справи у Тернівці. Дуже хочеться, щоб, ознайомившись з цим матеріалом, якось по-іншому подивилися на ситуацію орендодавці, оредарі, керівники в інших селах.
Павло КУШПЕЛА,
кореспондент газети.
с. Тернівка.