У кожної людини є своя маленька батьківщина – це те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьковою ласкою. Батьківщина – рідний дім, де завжди з любов'ю чекають на нас рідні. Для мене такою є Поташня, ця перлинка Вінниччини.
Село розкинулось у мальовничій місцині, серед дрімучого лісу та золотих ланів. Віднедавна Поташня стала відомою у всій Україні, її краєвидами тепер можуть милуватися багато співвітчизників. Адже у 2004 році у нас відкрито музей культури та галерею відомого земляка, нашої гордості – Прокопа Колісника.
Поташні поталанило на цю неординарну і діяльну людину, з душею справжнього митця. Саме з його ініціативи було реставровано колишній панський маєток, в якому і розмістили музей. Хто сподівався на те, що в невеликому віддаленому селі на Поділлі відкриється музей, який стане центром художніх пленерів, мистецькою Меккою для людей, небайдужих до мистецтва. Тут представлені кращі твори Прокопа Колісника. Поташня відкрилась світові і водночас під іншим ракурсом побачила себе у ньому. Це музей не для одного села, в якому проводяться екскурсії для школярів району, області. З великим інтересом жителі, гості оглядають картини та фотороботи, впізнають знайомі місця, перенесені художником на полотно і папір.
Своєрідний стиль, незвичний колорит, оригінальна композиція і якась незбагненна енергетика, що не дозволяє оку байдуже ковзнути по зображенню. Це, напевно, ота вічна загадка таланту, помножена на загадку любові до рідної землі, до людей, до мистецтва. А найперше – до матері, до рідного села, яке є духовним началом, невичерпним джерелом творчості Колісника – і малярської, і словесної.
Він прославляє Поташню не лише словами, а й вчинками, адже уже кілька років у ній організовує міжнародні мистецькі пленери, які дають можливість жителям подільської глибинки краще зрозуміти мистецтво, відчути його благотворний вплив. Хтось може запитати: "Навіщо у селі музей, коли дороги немає?". Але відповідь на це питання однозначна: "Музей потрібний, бо він – храм культури, мистецький осередок, пам'ять про минуле." А без минулого, як відомо, немає і майбутнього. Хоча наш музей – лише дещиця у розвитку української культури, але все-таки це вагомий внесок у її процвітання.
І якби побільше було таких людей, патріотів своєї Батьківщини, як Прокіп Миколайович Колісник, то наша культура досягла б своєї вершини. Ми пишаємося знатним земляком, тим, що саме в нас народився цей щирий патріот, визначний митець і просто людина, яка гідна щирої вдячності не одного покоління односельчан.
Олександр ХМАРУК,
учень Поташнянської ЗОШ І-ІІ ст.