ПСП "Нертус+", засновниками якого є Є.М. Бондарчук та В.І. Голуб, у районі з'явилося хоч і недавно, вже у перший рік свого існування досить впевнено заявило про себе. Минулорічні поташнянські поля, як і урожаї, замилували б око найвибагливішого хлібороба.
А перші вдачі, як правило, завжди надихають на нове, окрилюють. Тож було складено досить сміливий інвестиційний проект, згідно з яким у подальше виробництво повинно бути вкладено чималі кошти. Прикупили найкраще насіння, дещо з техніки і взялися, як кажуть, "тягнути" Поташню вперед.
Перевагу нові господарі, як це тепер у моді, не надавали жодній з культур. Вирощувати взялися те, що було раніше. Змінили лише, причому докорінно, технології. Насіннєвий матеріал, наприклад, відсотків на 90 закупили тільки імпортного виробництва з високим генетичним потенціалом. Мінеральні добрива, засоби захисту рослин вносилися, як кажуть, по повній програмі. Мета була поставлена єдина – досягнути урожаїв європейського рівня.
Але щоб такі мати, того виявилося замало. Усі розуміли, що на полях повинна працювати ще й нова, сучасна, високопродуктивна техніка. Тільки завдяки їй можна було розраховувати, що укладені гроші не буде викинуто на вітер. Сільськогосподарське виробництво і без того одна з найризикованіших галузей.
Тож нині у розпорядженні у поташнян не тільки два трактори "М.-Фергюссон", потужністю 200 кінських сил кожний, а до й них два оборотних плуги французького виробництва. Завдяки такому підходу вдалося зняти проблему якісного основного обробітку грунту, яка, ніде правди діти, мала місце у цьому селі. В арсеналі механізаторів і дискова борона імпортного виробництва.
У цьому році придбали ще і два найсучасніших культиватори, теж закордонного виробника. Завдяки їм вдається якісно готувати грунт під посів за один прохід агрегата. Придбали також дві найсучасніших сівалки, за довершеністю від яких, за оцінками фахівців, вже немає кращих у світі. Якість і точність висіву ними насіння гарантовані, а це – складові урожайності. Нові господарі першими у районі зважилися придбати такі агрегати, при допомозі яких можна висівати насіннєвий матеріал в грунт без передпосівного його обробітку. При цьому весь технологічний процес виконується за один прохід.
Хіба можуть поташняни таким не гордитися? Вже у перший рік господарювання вони вийшли на перше місце в районі по врожайності у рослинництві. Соняшник, наприклад, видав до 40 центнерів з гектара.
Заробітна плата, зрозуміло, виплачувалася вчасно, податки відраховувалися теж.
Своєчасно і у повному обсязі вирішувати фінансові проблеми дає можливість і власна свиноферма, яка за технологіями утримання поросят і їх годівлі теж відрізняється від решти у районі. 3 такими цінами, які склалися на зерно, галузь вести, звичайно, не просто, однак 920-грамові прирости поголів'я на відгодівлі і 530-грамові в цілому по фермі, погодьмося, то вже щось.
До речі, практикують тут розрахунки з людьми і продукцією. На їх замовлення. Вибору, швидше всього, може не бути хіба що у цьому році, в зв'язку із засухою. Ярий ячмінь, ярі пшениця, ріпак врожаю вже не дадуть, хоч у їх вирощування вкладено чималі кошти. Навіть звиклих до всього членів комісії, які вивчали ситуацію, вразило якої шкоди може завдати засуха.
Надії, щоправда, покладаються на озимину. Ось коли повинні спрацювати, дати віддачу затрати. Справа в тому, що новий інвестор застав 300 гектарів незайманих земель. Одразу ж їх розробили, потримали в пару, і тепер є всі підстави розраховувати на врожай. Тим більше, що посіяно їх у господарстві тільки елітним насінням, причому, аж шести сортів, щоб вивчити їх властивості. Спеціалісти зробили все необхідне, щоб мати 60-70-центнерний урожай. На жаль, на заваді стала засуха.
До речі, щоб надійно захистити посіви від шкідників, хвороб, яких у цьому році не бракує, бур'янів, закуплено аж два імпортних широкозахватних обприскувачі. Навіщо два на таке мале господарство? Якщо врахувати, що кожне поле тут обробляється щонайменше три рази за сезон, то навантаження на кожний досить суттєве. У Поташні розраховують, що вал зерна зможуть "витягнути" хіба що за рахунок озимої пшениці і кукурудзи.
В даний час підживлюються цукристі, сходи яких, незважаючи на непросту весну, одержано ідеальні. Обробляються вони тільки механізовано. Розраховують також на врожай озимого ріпаку, який посіяно теж імпортним насінням.
Засуха для сільгоспвиробників – явище не з приємних, але тут готові протистояти, вибудовуючи економіку будь-яким негараздам усіма методами. В цьому році, наприклад, мали на меті започаткувати ще і ферму ВРХ, і тільки засуха заставить, мабуть, перенести втілення в життя задуманого на наступний рік.
Павло БАЙДАЛЮК,
Павло КУШПЕЛА.