Професія акушера-гінеколога, напевно, така молода і така ж стара, як людство, бо хто ж приймав наших новонароджених пращурів. Але, як сказав завідуючий відділенням В.П. М'ясніков: "Ми ніколи не засиджувалися на одному місці, завжди прагнемо іти вперед, впроваджувати щось нове, повертатися до витоків природи і осмислювати все по-новому".
Статус "Лікарні доброзичливої до дитини" уже не за горами, до нього майже все готово, апробовані його принципи і попередні результати вражаючі. Захворюваність жінок на післяпологові запальні процеси зникла взагалі. Все дедалі більший відсоток природних фізіологічних пологів відбувається без особливих втручань медиків, завдяки цьому у 4 рази зменшилась кількість асфіксій новонароджених. І Василь Павлович із захопленням розповідає про перші підсумки такого методу роботи. Та і весь колектив був приємно здивований, проаналізувавши результати своєї напруженої праці.
Про колектив пологово-гінекологічної служби ЦРЛ слід сказати, що це дійсно сім'я однодумців, велика, дружна, спрацьована, тут немає плинності кадрів, хоч працювати нелегко. Василь Павлович і сам невгамовний, непосидючий, завжди прагне чогось нового, кращого і такий увесь колектив, бо й по-іншому тут не можливо.
Здоров'я жінки і дитини – це найвища цінність, яку довіряють медикам відділення жінки, їх рідні і близькі.
Вважаю, що акушери – це найщасливіші лікарі, по-перше їм дана нагода, можливість допомогти жінці стати матір'ю, отже – зробити її щасливою, по-друге, саме працівники пологового відділення мають шанс першими сказати "Доброго дня! Ласкаво просимо у наш світ!" новонародженій людині. І ще мені завжди було цікаво, що ж відчуває лікар у мить народження? Це неможливо передати словами, але треба було бачити у цю мить Василя Павловича, його щаслива, горда посмішка сказала багато, а на словах він мені пояснив, що кожного разу раніше у нього були відчуття, що народжується його дитина, а зараз – онуки. Це ж скільки дітей і онуків мають наші лікарі, акушери, медсестри!
Василь Павлович дуже поважає своїх підлеглих, цінує кожну людину за працю, за ставлення, за відповідальність і вірність. Напевно, назвав би всіх, але обмаль місця змусила його виділити тих, кого називають найближчими. Права рука районного акушера-гінеколога, дублер по посаді Олена Миколаївна Стойко – лікар високоосвічений, вмілий, розумний, перспективний, надійний; завідуюча жіночою консультацією Антоніна Іванівна Сидоренко – має талант організатора, відповідальна, ініціативна.
Серед середніх медичних працівників особливо слід виділити старшу акушерку Олену Володимирівну Жупанову – має чудові організаторські здібності, обізнана, надзвичайно відповідальний виконавець, вміє вирішувати поставлені завдання, проблеми швидко, якісно, без нагадувань і зауважень, ініціативна, вболіває за відділення і просто надійна людина, яку поважають колеги по роботі, до її думки прислухаються, враховують. А ще Олена Йосипівна Гарник – медсестра палати новонароджених, практично ветеран відділення, медична сестра від Бога, спеціаліст високого класу, для неї не існує вихідних і свят, якщо потрібні її руки, її хист, її уміння. Безвідмовною і сумлінною називає її завідуючий.
У цьому колективі кожен працівник – особистість і професіонал, по-іншому тут просто не може бути, адже сам Василь Павлович – людина принципова, досвідчена. Безмежно відданий справі, вимогливий до себе і підлеглих з почуттям відповідальності перед пацієнтами та їх рідними. У нього ніколи, напевно, не зменшиться енергії й сил, якщо це стосується професійності. Зробити якнайбільше, якнайкраще – ось основне кредо талановитого, вмілого керівника, практичного лікаря-професіонала. Є у Василя Павловича мрія: заповітна, щира, довгоочікувана. Хай вона збудеться якнайшвидше!