14 років незалежності... Начебто невелика дата, але для держави, котра завжди прагнула до волі, вона досить вагома. Це не просто якийсь певний період окремого життя, а дні, місяці боротьби за право бути нацією. Та чи справді ми маємо те, до чого так гаряче йшли багато століть, а надто – останнє десятиріччя?
Скажімо, ким є чотирнадцятирічний підліток? Це вже не дитина, але й самодостатньою людиною його назвати важко, це особистість, котра, поки що, набуває досвіду, формує свій характер. То чому ж ми, українці, не можемо хоча б на рівні підлітка збагнути те, чого не встигли чи не змогли зробити за ці роки!
Протягом довгого часу повинні були збудувати могутню державу. Боротьба за незалежність розпочалася з живого ланцюга, утвореного людьми, що, взявшись за руки, стояли мужньою стіною від Києва до Львова. Ним потекла енергія відродження держави й консолідації нації. У той момент кожен свідомо розумів, що сила України – сила народу. З того часу відбулися певні зміни: у світі не тільки згадали про нас, але й побачили нову державу. Так хочеться вірити, що кожен з нас усвідомить свою вагомість і значущість для України в цілому. А розпочинається це з розумного прийняття рішення, добросовісного ставлення до роботи, спочатку маємо навести лад у своїх душах та серцях, діяти лише по правді, ніколи не ставлячи власні інтереси та потреби вище за державні.
Ми довели, що доля держави нам не байдужа. Помаранчева революція показала: українці – вольовий народ, який буде боротися за правду, незалежність, самобутність.
Минуло півроку, як маємо нову владу, народжену буремним Майданом, сповиту сподіваннями та вірою мільйонів людей. Впевнена: народ не помилився у виборі, оскільки думалось у ті холодні дні тільки про країну, про її життя. І вже на наступну річницю зможу з гордістю написати: "Україна – високорозвинена правова, європейська держава".
Юлія БЕГЕБА,
учениця 11 класу.
с. Баланівка.