Всесвітня організація охорони здоров'я 31 травня назвала Днем без тютюну. В 2007-му він проходить під девізом "Тютюн смертельний в усякій формі і під будь-якою маскою".
До речі, нинішнього року людство відзначатиме вже 515-річчя тотального прилучення до куріння. Варто сказати: про одурманюючу дію диму деякі народи дізнались і раніше 1492 року, але загальне поширення тютюну по праву пов'язується з іменем Колумба і його відкриттям Америки.
За цей тривалий час своєї історії тютюн пройшов через різні етапи: його і звеличували у віршах, потім "звинуватили" в згубній дії на організм людини, і, нарешті, деякі (наприклад, церква) відмовились від нього повністю.
Але тим не менше чимало людей продовжують затягуватися цигарками. А чи задумувався хто над питаннями: чому я курю? Чи шкідливо? Скільки це мені коштує років життя, грошей? Що це: данина моді чи звичка, чи, можливо, ще щось? Давайте послухаємо, що скажуть самі курці.
– Цигарку смалю майже відтоді, відколи себе пам'ятаю, – зізнається В.М. Каширський, колишній залізничник. – Дитинство було важке, повоєнне, так і втягнувся. Тепер без цього не можу.
– Я сорок років працював шофером і весь цей час курив, щоб не спати в дорозі за кермом, – розповідає один із пенсіонерів. – Зараз на заслуженому відпочинку, куріння стало звичкою.
– Курити почав у ранньому віці, років у чотирнадцять. Навіщо? – розмірковує студент Василь. – Хотілося бути більш солідним, дорослішим. Кілька разів пробував кинути, але поки що безуспішно. Відверто, куріння наче як заспокоює. Якщо курю небагато, то навіть отримую задоволення. Розумію, що це шкідлива звичка, сподіваюсь, що коли-небудь її позбудусь.
– Курю з шістнадцяти років, як почав вчитися в ПТУ, – мову веде Віктор Іванович, працівник ремонтно-транспортного підприємства. – Звичка ця – дороге задоволення. На жаль, два моїх сини теж курять.
– Вважаю, що це погана звичка, суспільне зло, – переконаний Володимир Іванович, службовець. – Курити почав в армії і вже багато років не розлучаюсь з цигаркою. Пробував кинути, але поки що не вдається.
Як бачимо, всі розуміють, що куріння шкідливе, але розлучитися з цією звичкою не можуть. Гадаю, тим, хто не курить, але збирається це робити, тішачи себе думкою, що в будь-який момент може кинути, варто задуматися над відвертими зізнаннями курців. Не так-то легко кинути, як це здається. А з кожною викуреною цигаркою більш здоровим не стаєш. Тютюновий дим містить більше, ніж 4000 компонентів, багато з них є фармакологічно активними, токсичними, мутагенними і канцерогенними. У світі не існує безпечних цигарок і безпечного куріння.
За оцінками експертів, тютюн вже спричиняє 2,6% від усіх смертей і хвороб, в 2020 році ця цифра зросте до 8,9%, а в країнах, що розвиваються – до 12%. На даний час в Україні налічується майже 9 млн. активних курців, що становить третину всього працездатного населення країни. Курить майже половина чоловіків працездатного віку в міській і 60% – у сільській місцевості. Серед жінок у максимально дітородному віці (20-39 років) курить кожна третя жінка.
Влітку минулого року вступив у силу Закон України "Про заборону паління у громадських місцях", однак ситуація суттєво не змінилась.
Зрозуміло, крім здоров'я, яке у курця по краплі забирає цигарка, є в тютюновому питанні ще один бік – фінансовий. Неважко зробити маленькі підрахунки, щоб ясно собі уявити, скільки грошей із кишені кожної людини перетворюється в дим.
Курити не заборониш. Кинути цигарку людина може лише за власним переконанням. Але це не значить, що решті потрібно руки опустити. Необхідно допомогти курцю переконатися в шкоді куріння, позбавитися нехорошої звички. Можливо, варто в школах організовувати факультативні заняття, де проводити роз'яснювальну роботу про шкоду поганої звички. Чимало залежить і від сім'ї, прикладу батьків.
А завершити хотілося б словами доктора медичних наук В.Бахура: "Тютюн – злісний ворог краси, це прискорювач старіння". Задумаймося над цим.
Василь ВЕРБЕЦЬКИЙ.