Щиро хочу розповісти читачам про одну жінку, яка обіймає скромну посаду листоноші Ставківського відділення зв'язку. Ніна Василівна Любченко вже понад два десятки років не розлучається з сумкою листоноші, в спеку і в заметіль, в дощ і в сніг, і коли під ногами моква, їй доводиться носити пошту заболоченими вулицями села.
Ця невисока миловидна жінка привертає увагу своєю небалакучістю, уважністю, сумлінністю. Відчувається: людина на своєму місці, вдумливо ставиться до службових обов'язків. Пригадую Ніну Василівну в юності. Вона працювала на моєму місці обліковця, коли я від'їхала до Києва студіювати журналістику. Дівчина виконувала чимало тих справ, які не входили до її роботи, скажімо, вакцину курчатам в носики закапувати – це могли зробити інші люди, але Ніна не відмовлялася допомогти і причому все робила безкорисливо.
Стримана, сувора, справедлива – такою вона залишилась і досі. Добрі слова про Ніну Василівну кажуть у її колективі завідуюча Надія Лабущак і Надія Панченко. А цей матеріал, до речі, мене попросили написати Зіна Бурбенко і Надія Бобчук, інші жителі вулиць Леніна та Крупської. Багато й інших людей кажуть добре слово про цю жінку. І що пенсію швидко та вчасно розносить, і газети-журнали доставить в число, і листом від рідних порадує.
Катерина АНДРОНИК,
поетеса, журналіст.
с. Ставки.