Є люди, втрата яких переживається по-особливому гостро протягом довгого часу. Таким був Бондаренко Анатолій Степанович, добре відомий у середовищі бершадської інтелігенції фотохудожник, громадський кореспондент двох бершадських газет, один із найактивніших членів районної організації "Просвіта", лауреат районної літературної премії ім. В. Думанського та різних фото-, художніх конкурсів, включаючи і республіканські.
Він був одним із організаторів першої в районі релігійної громади української православної церкви Київського патріархату в
с.Флорино (Зелений гай), мета створення якої – відбудова Бершадського Спасо-Преображенського чоловічого монастиря.
Дякуючи його публікаціям в "Бершадському краї", "Поштовій вулиці", ідея відродження монастиря поступово стала загальнобершадською. На його думку, справа відродження – це не просто відновлення архітектурної споруди. Глибинний смисл відродження полягає, насамперед, в покаянні за віроломну руйнацію святинь, що призвело до знищення основоположних засад сутності людського життя на землі, які складалися віками. Тому відродження монастиря – це відродження духовного начала людини, його утвердження в людській свідомості, виховання найкращих християнських чеснот.
Переймався Анатолій Степанович і проблемами міської громади. Будучи знавцем історії Бершаді, сумував із приводу руйнування муру на вулиці Червоноармійській. Адже це була найдавніша архітектурна споруда м. Бершаді. На жаль, залишки муру біля магазину "Піраміда" знищені восени 2006 року.
Залишаючи цей світ, будучи при повній свідомості, Анатолій Степанович із властивою йому ретельністю розпорядився своїм майном, будинком. Частину майна заповів родичам, решту – монастирській громаді. Будинок на вул. Щорса заповів громаді для продажу і використання коштів на відбудову монастиря.
Сьогодні минає рік, як пішов від нас Анатолій Степанович. Більше не зустрінеться нам на вулицях Бершаді невисокий чоловік в капелюсі, з ціпком і сумкою через плече, у якій в повній готовності завжди лежав його "друг" – фотоапарат "Зеніт".
Заповів поховати його на зеленогайському цвинтарі поблизу монастиря. Пам'ять про Анатолія Степановича назавжди залишиться з нами.
Микола МОРОЧИНСЬКИЙ,
від імені Спасо-Преображенської релігійної громади.
с. Флорино.