[ 09.06.2006-13:07 ] «

Вкотре вже відзначатиме професійне свято колектив ЗАТ "Швейна фабрика "Бужанка". Хоча з незалежних від них причин тут не працюють, як колись, у дві зміни, та і колектив значно менший, замовлення поки що є постійно. Співпрацюють в основному із закордонними фірмами.
Коли готувався цей матеріал, в одному з кабінетів раз по раз лунали міжміські телефонні дзвінки. Хіба це не ознака, що адреса бершадчан зберігається у багатьох комп'ютерах не тільки у нашій державі, але і за кордоном. Руки наших майстринь розкрою та шиття знають і цінують навіть в умовах, коли майже не вдається оновлювати обладнання. Бершадчани вміють показати клас роботи, відповідну її якість навіть країнам Західної Європи!
Підтримують, звичайно, зв'язки з виробництвом і місцеві замовники. На фабриці завжди готові іти таким назустріч.
Щоправда, зараз дещо відчувається нестача кадрів. Але це не повинно насторожувати. Справа в тому, що набути професію швачки враз неможливо. Звідсіля і втрачають початківці дещо у виконанні норм, а в кінцевому підсумку і заробітній платі.
Працювати на швейній фабриці – непросто. Навіть направлених із районного центру зайнятості тут приймають лише після двох місяців навчання. А щоб набути відповідного досвіду, потрібно, кажуть, не менше року. На жаль, далеко не в кожного, особливо із молодих, вистачає терпіння...

Докладніше »»»» 

  [ 07.06.2006-16:40 ] «

Саме таку назву отримало загальнорайонне свято, яке зібрало нещодавно в залі РДА кращих учнів навчальних закладів. На урочистому зібранні вшановували переможців ІІІ та ІV етапів Всеукраїнських предметних олімпіад з базових дисциплін та інтелектуальних конкурсів у 2006 р.
А здобутки талановитих школярів Бершадщини цього року вагомі: 2 призові місця в ІV-му і 14 – у ІІІ-му етапах. Крім того, 5 учнів стали переможцями Всеукраїнських конкурсів учнівської творчості та призерами Малої академії наук за науково-дослідні роботи, ще семеро – переможці обласних конкурсів учнівської творчості.

Докладніше »»»» 

  [ 24.05.2006-6:57 ] «

Життя людське – мов запалена свічка – швидко догорає. Кожен з нас – рядочок історії в рідній місцині. І це не залежить лише від професії чи від освіти. Людяність – найвища цінність на землі. Не крики реклами чи гасла залишаються добрим посівом в пам'яті людській. Гарний урожай спогадів пожинають нащадки, якщо предки залишили після себе славну, добру, змістовну спадщину.
Гортаю сторінки книги "Тирлівка – рідне село на Поділлі". Автор – Олексій Андрійович Павличук, який у свій час закінчив семирічну школу в рідному селі, а середню – в Шляховій, згодом – випускник Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (факультет журналістики). Працює тепер заступником редактора районної газети в м. Гайвороні. Повість про рідне село автор присвятив батькам – Ганні Павлівні та Андрію Євсейовичу, а також своїм шановним землякам. І підписав: "З синівською любов'ю – Олексій Павличук".

Докладніше »»»» 

  [ 16.05.2006-20:53 ] «

Днями вийшла з друку чергова книга відомого в районі гумориста, самобутнього поета, енергетика ЕМ Анатолія Григоровича Гарника під такою назвою. Вона, як три попередніх – "Взяв би я бандуру", "Такі ось наші пироги", "Одіссея душі", вміщує іронічні, сатиричні, ліричні вірші, в яких автор висловлює своє бачення і ставлення до сьогодення, його героїв, вболівання за свою малу і велику Батьківщину, рідну мову.
Свою книгу А.Г. Гарник подарував кожній бібліотеці району. Так що читачі мають можливість познайомитися з його доробком.

  [ 16.05.2006-20:39 ] «

Пили поновка
Пилипоновка – русская церковь,
Остановка, дома, как в кино.
Эту местность все так называют,
Хоть села здесь и нету давно.
Это трудно почувствовать просто,
С этим надо родиться и жить.
Это лестовка, кичка и коска,
Это то, что ни с чем не сравнить.
Пилипоновка – как вдохновенье,
Пьяный вкус арбуза-кавуна.
Это наше рожденье, крещенье,
Это жизнь, что прожита сполна.
Как бриллиант,
что в бершадской короне,
Хоть недолго – сверкает века.
Это русская сила, приволье,
Это удаль и бравь мастака.

Докладніше »»»» 

  [ 14.04.2006-17:07 ] «

Чудові, талановиті і працьовиті люди живуть у Чернятці. Одним із них є Сальніков Геннадій Віталійович. Народився він на Далекому Сході. Одружившись, переїхав на батьківщину дружини Галини Михайлівни, яка тоді проходила навчально-виробничу практику у Владивостоці. Ще коли жив у рідному місті, Геннадій працював електрослюсарем по ремонту та експлуатації контрольно-вимірювальних приладів і автоматики.
Переїхавши у Чернятку, став трудитися у Джулинському заводоуправлінні електриком, потім у колгоспі ім. Леніна с. Чернятки. За 25 років у господарстві електромеханіком-акумуляторником чимало відремонтував та створив своїми руками та силою розуму. Його навіть називають чернятським чарівником, тому що Геннадій Віталійович з "нічого" може зробити "щось", що може працювати, орати, сіяти, варити чи світити.
Всі машини, починаючи з велосипедів та закінчуючи важкою технікою, може відремонтувати. Чимало радіоапаратури та телевізорів умілець-чарівник повернув до "життя" для жителів Чернятки та інших сусідніх сіл.
Виготовив майстер такі прилади: електромлин для помолу дерті, електротеребілку для теребіння кукурудзи, автоклав, власноруч зібрав два трактори з причепами та причепними обладнаннями для робіт на городі, тракторну косарку, працює над її вдосконаленням. Самостійно зробив автоматичну доставку води в хату.
Дякуємо долі за те, що привела незамінного майстра у наше село.
Катерина ГЛАДКА,
учениця 11 класу Чернятської ЗОШ.

  [ 29.03.2006-13:35 ] «

Сільська глибинка завжди багата на талановитих людей. Саме завдяки їм із покоління в покоління передаються секрети народних ремесел, уміння творити унікальні зразки мистецтва, які тісно пов'язані з побутом українців, з їх неповторним самобутнім характером, звичаями, традиціями.
Саме такі думки прийшли, коли познайомився з простою селянською жінкою Тетяною Василівною Кравець. Вона пенсіонерка, живе в Баланівці, понад усе Тетяна Василівна любить вишивати. Займається цим з самісінького дитинства.

Докладніше »»»»