[ 08.10.2005-17:31 ] «

Де пройшов фашизм – там братські могили. Ще й тепер на полях, у лісах, ярах валяються людські кістки. Боляче згадувати події страшного вбивства ні в чому не винних людей – дітей, жінок, стариків. Робили цей злочин не тільки німці. Дуже ревно служили їм деякі наші вбивці. Я пройшла через війну й через геноцид. Пам’ятаю тих, хто рятував від смерті. Забуттю прожите не підлягає.
... Переді мною лежить книга «Навіки проклятий». Це – збірка антифашистської публіцистики письменників світу. Гортаю сторінки. Андерсен-Нексе, Луї Арагон, Т. Боровський, В. Василевська, І. Еренбург, Ю. Фучик і багато-багато інших авторів – борців проти коричневої чуми.

Докладніше »»»» 

  [ 08.10.2005-17:27 ] «

Незабаром я покину поріг рідної школи, але ніколи в житті не забуду своїх наставників.
Доля подарувала моїй школі прекрасний творчий колектив, який понад усе відданий своїй нелегкій справі, стає ініціатором нових методів навчань, рухається назустріч науковим відкриттям. У кожному вчителеві є щось неповторне, але всі вони – люди наполегливі та рішучі, джерело віри й наснаги.

Докладніше »»»» 

  [ 02.10.2005-11:45 ] «

® ® ®
В очі заглядає осінь мрійлива,
Бабине літо ще пісню співа.
Тихі думки попросились на аркуш:
Стислі, логічні, об'ємні слова...
Бо то такая вчительська доля,
Крапля за краплею – є океан.
Більшість всього пояснить неможливо,
В скороминучості часу обман.
Є незбагненнеє диво природи,
Як із зернини колосся зроста.
І ти береш ті беззахисні сходи,
Впевнено їх проведеш крізь літа.
Мудрістю людською ти поливаєш,
Сиплеш під корні реальність прозрінь.
В грунті родючім любов прививаєш,
Ніжно здуваєш пилок поколінь.
І вже самим вам плоди обривати,
І вже самим молотити зерно.
В борошно стерти або посадити,
Щоби не стало пліснявим воно.
В золоті листя завжди осінь мила.
Пульс у природи – це є зміна діб...
Звісно, не хлібом ми живі єдиним,
Наша духовність – найситніший хліб!
Марія ТИТАРЧУК.
м. Бершадь.

  [ 02.10.2005-11:44 ] «

Хочу розповісти про вчительку математики, яку я люблю у школі найбільше. Це Лідія Іванівна Дзюбенко.
Висока, струнка, з короткою, акуратною зачіскою. Алгебру і геометрію – її уроки – у минулому році я любила найбільше. Хоч вони і важкі, чекала їх з нетерпінням. Адже так захоплено пояснювати, як це робить вона, не вміє ніхто.
А ще вона ніколи не підвищувала голос на нас. Ніколи. Навіть, як робила комусь зауваження, він у неї завжди був спокійний.
Я пам'ятаю майже всі її уроки. Сильнішим учням вона давала складніші завдання. А мені так це подобалося. І коли отримувала 11 або 12, було справжнім щастям.
Гортаю свій минулорічний щоденник. По геометрії – 12, і у пам'яті одразу ж зринає картина: стою біля дошки, доводжу теорему.
Лідія Іванівна вчила нас, а не повчала. Вона виховувала нашу уяву, увагу, пам’ять, почуття обов'язку, відповідальності. У неї є щось таке, що відрізняє її від інших учителів. Мабуть, з цим треба народитися.
Професія вчителя споріднена з професією хлібороба. Із маленької зернинки добра він вирощує душу людини.
У майбутньому я теж мрію стати учителем математики. Як Лідія Іванівна.
Ганна ГУРТОВА,
учениця 9-Б класу.
с. Баланівка.

  [ 29.09.2005-16:12 ] «

Недавно координатор Вінницького об’єднання «Вічний пам’ятник» Мюда Мойсеївна Гехман зателефонувала, що в Бершадь прибуде громадянин США, який розшукує місце смерті своєї родини в роки фашизму.
Я і голова єврейської общини Ю.М. Вигоднер зустрілись з гостем та його дружиною в центрі міста. Ізраїль Мойсейович Кацап (1934 р. народження, майже мій ровесник) та його дружина Інна з першого погляду справили враження людей інтелігентних, освічених, вихованих. Вони повідомили, що самі хочуть поставити пам’ятник жертвам Холокосту. Про це й домовились в організації, де виготовляють пам’ятники. На єврейському цвинтарі знайшли місце, де закопані тисячі людей, яких пригнали з Румунії.

Докладніше »»»» 

  [ 17.09.2005-12:03 ] «

Міська організація ветеранів війни і праці систематично здійснює заходи по відзначенню різних свят. Допомагає в цьому хор ветеранів, який існує більше десяти років. Керівник – І.В. Варгоцький, староста – А.М. Кормаченко. Ці люди у пошані і в учасників хору, і у населення. Коли хор співає, душа радіє. У репертуарі – пісні про Велику Вітчизняну війну, про любов до Батьківщини.
Коли пісню виконує хор, слухають усі. Аплодують і сивочолі ветерани, і молодь.
Районна державна адміністрація, зокрема голова С.Л. Шульц, голова районної ради Г.Ф. Семенда, міський голова А.Г. Юров підтримують хор і словом, і ділом.
Микола КАЗНОВСЬКИЙ,
учасник хору ветеранів.
м. Бершадь.

  [ 29.08.2005-11:45 ] «

Свято краси, ніжності і елегантності "Міс Літо-2005" відбулося нещодавно у Михайлівському будинку культури. Організувала його завідуюча Т.В Кузьменко.
Відзначалося воно, насамперед, розмаїттям конкурсів: "Чотири сезони", "Ділова жінка", "Кулінарний шедевр", "Зима-літо" та ін., оригінальністю проведення. Учасниці шоу прагнули продемонструвати свої таланти, вміння, ерудицію.
У кулінарному конкурсі були і торти, і оригінальні салати, і екзотичне печиво. У конкурсі "Ділова жінка" вже виявляли внутрішній світ, причому у різноманітних сферах життя. Дівчата відчули себе менеджерами, справжніми бізнес-леді.

Докладніше »»»»