Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках двадцятого століття на знала, мабуть, жодна країна. Я багато років займаюся дослідженням і вивченням цього трагічного періоду в житті моїх односельчан, розмовляв з багатьма живими свідками тих подій. Їхні розповіді тривогою і сумом відгукуються в серці. З голоду пухли і помирали діти, чоловіки, жінки, часто цілими сім'ями. Були випадки людоїдства. В історії України голодомор – це невигойна рана.
Докладніше »»»»
Кого з нас не полонила у дитинстві неповторна мелодія духового оркестру, без якого не обходилося жодне свято. Як винагорода сприймалася найменша можливість постояти поряд з музикантами чи попасти в число везунчиків під час їхньої гри в оркестровій ямі клубу.Все це відчув особисто, як і ту гордість, коли п’ятикласником став учасником одного з кращих духових оркестрів району.
Не зовсім звичне зібрання відбулося днями у районній державній адміністрації. На нього було запрошено як безпосередніх виконавців робіт по газифікації, яка здійснюється в районі, зокрема в Джулинці, так і всіх причетних до вирішення цієї проблеми. Передували цьому неодноразові звернення представників джулинської територіальної громади у районну державну адміністрацію з приводу зволікання з введенням в експлуатацію мережі газопостачання, яке має місце у цьому селі.
Як людина, що через хворобу не має можливості "ходити в народ" і через те має іншу змогу – постійно знайомитись із засобами масової інформації і, як колишній партійний та радянський працівник з великим досвідом, хотів би напередодні виборів поділитися своїми міркуваннями. Не ставлю за мету когось агітувати, переконувати чи повчати. Але застерегти від непродуманого кроку під час голосування вважаю своїм обов'язком. Чи правильним буде наше рішення, ми усі відчуватимемо лише згодом.
Хочу. А чи можу? Таке питання має поставити собі кожен при виборі майбутньої професії. Адже далеко не завжди наші бажання відповідають нашим здібностям.Останнім часом часто доводиться відповідати на запитання, які стосуються університетів, інститутів, академій. Однак дехто вважає доцільнішим спочатку одержати професію в училищі, а вже потім визначитися в подальшому житті. В багатьох училищах введено програми, які дають кваліфікацію молодшого спеціаліста, тобто можна за чотири роки і середню освіту здобути, і, зрештою, отримати диплом не гірший, ніж у коледжі чи технікумі, не кажучи вже про нові сучасні професії.
Нещодавно увесь світ відзначав Міжнародний день захисту дітей. Україна теж в цей день особливу увагу приділила дітям. В Бершаді були проведені різні заходи для діток. Але чи всі були згадані в цей день, чи нікого не забули? На жаль, про дітей-інвалідів в цей день ніхто не згадав. Їх рідко можна побачити на вулицях, але це ще не означає, що їх не існує."За даними МОЗ України на 1-ше січня 2004 року у закладах охорони здоров'я перебувало на обліку 229964 особи з легким та помірним ступенем розумової відсталості, з них 18493 – діти". (З концепції соціальної орієнтації осіб з розумовою відсталістю).
Останнім часом модою стало нарікати на труднощі, які переживаємо у сільськогосподарському виробництві. Насправді ж вони мізерні у порівнянні з тими, які люди переживали колись, вважає Герой Соціалістичної Праці В.І. Хрипливий. Якщо навіть згадати роки, коли він був зайнятий у цій галузі.Добру, за його словами, школу пройшов у Баланівці, де тривалий час працював головним агрономом. Вести рільництво доводилося в основному йому самому. Та ще й в умовах, коли чотири господарства об'єдналися в одне. Тож і сівозміни нарізали по-новому, і садки організовували.