Широкий відгук у читачів викликало інтерв'ю з головою райдержадміністрації С.Л. Шульц – «Ложка дорога до обіду, а колектив міцний ватажком», видрукуване у газеті від 12 жовтня ц.р.На публікацію відгукнулися, підтримуючи кандидатуру на керівника освітянського колективу району Л.Т. Почвірну, – учасники колегії відділу освіти 19 жовтня нинішнього року; голова райорганізації профспілки працівників освіти М.К. Морочинський; директор, заступники і вчителі Баланівської школи; заступник директора Устянської школи Т.Д. Гончарук.Своїми думками щодо виплати зарплати, премії, виконання колективного договору поділився учитель міської школи №1 О.О. Дьомін.А слово сьогодні редакція вирішила надати Л.Т. ПоЧвІрнІй.
Докладніше »»»»
Такий лейтмотив Всеукраїнської селекторної наради з керівниками органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з питань організації та проведення виборів 26 березня 2006 р., що пройшла у вівторок. В її роботі брали участь віце-прем'єр-міністр з регіональної політики Роман Безсмертний та голова Центральної виборчої комісії Ярослав Давидович. Вони зробили короткий огляд виконаних заходів і поставили завдання на найближчий період.Наголошувалося, що у всіх регіонах створено робочі групи з організації і проведення виборів, налагоджено їх діяльність. У багатьох областях, зокрема на Вінниччині, завершено складання первинних списків виборців, які, до речі, мають бути і в електронному вигляді. У подальшому це дасть змогу сформувати єдиний державний реєстр виборців.
Мова – один із факторів самоорганізації суспільства, вагома складова культури. Чи можемо ми уявити ділових англійців без англійської, експресивних іспанців – без іспанської або впевнених німців без німецької мов? То чому ж у нас не так, чому ми, українці, так схильні до самоприниження?Українська мова, без якої неможливе існування нашої національної культури, нічим не гірша за вище названі, ба, навіть краща, адже рідна! Це мова батьків, коханої, мова чудових поетів та прозаїків, мова видатних громадських діячів та вчених. Понад триста років з різних об'єктивних і суб'єктивних причин вона зазнавала утисків. Але вижила!
Ось уже добігло до кінця літо, залишаючи позаду тихі вечори, сповнені неповторними хвилинами, сонячні дні, такі теплі та приємні. Тому я поцікавилася, як провели літні канікули учні моєї школи.Вітя КушнІр (10-А клас) найпершим захотів поділитися враженнями: "Ці літні канікули були незабутні. Я і мої друзі отримали нагоду побувати у Польщі. Яка це чудова країна! Кожен будинок – неповторний, здається, що будівлі потонули у зеленому морі лісів. Справляють враження і церкви. Помітно вирізняється оформлення їх стін різноманітними картинами на біблійні сюжети.
На світі живу не один десяток літ. Гляну, бувало, на село і задумаюся. Живемо ніби в однакових умовах, а життя складається по-різному. Більшість все-таки залежить від глави сім'ї. І немає різниці, хто це, жінка чи чоловік. Зуміють виховати дітей – буде порядок. Якщо ж глава сім'ї не може визначитися і тягне в один бік, а його дружина в інший, добра не чекай. Але це – сім'я. Яке життя створили, так і житимуть. А якщо у масштабах держави? Якщо її глава не зуміє створити нормальне життя, страждатимуть мільйони. І дивним у даній ситуації видається, чому саме в Україні постійно обираються такі керівники. Адже держави Західної Європи, Скандинавії, прибалтійські в гірших умовах, а живуть краще. Дочекалися, нарешті, що і наш народ обрав собі президента, якого хотів. Але за перші місяці його перебування при владі щось не зовсім такий початок, яким, на мою думку, він мав бути. От і закрадається сумнів: чи вдасться знову здолати економічну кризу.
У дні помаранчевої революції я була на Майдані разом з усією родиною. І нині як ніколи відчуваю, що новій владі потрібна підтримка народу. Кожна людина має спитати у самої себе: «А що я конкретно зробив, щоб жилося у країні краще?» З таким запитанням і я звернулася до самої себе і хочу коротко про це розповісти.У 1949 році за направленням Київського технологічного інституту харчової промисловості я приїхала в Бершадь, де почала працювати на спиртзаводі інженером-технологом. На моїх очах завод нарощував потужність, приростав новими цехами. Формувався працелюбний, згуртований колектив, якому під силу були будь-які завдання. Одним із перших у країні завод отримав звання «Підприємство високої культури виробництва», а згодом як знак особливих досягнень – перехідний Червоний прапор на вічне зберігання. Як технічний керівник я постійно дбала про оновлення виробництва,
Село це таке ж на Бершадщині, як і інші. Тут 1260 жителів, з яких 680, що більше половини, пенсіонери. У перший клас у цьому році піде п'ятеро. На території сільської ради діє ТОВ "Україна", випробовують свої сили першопрохідці в орендній справі.Не можна не згадати, як колись тут вирувало життя, а базар був одним із найбільших у районі, найбагатших. Останні ж роки, як висловлювалися пенсіонери біля відділення зв'язку (у цьому ж будинку сільська рада), життя ніби завмерло, ніби «пороблено» щось Тернівці, «задавнено». Присісти б оце, скаржаться, дати ногам відпочити, так немає на що. Далі самі ж продовжили. Якби і зробили у цьому місці для таких, як ми, «лавочку», то до ранку наступного дня її обов'язково вкрадуть. Бо такі у нас люди.
Паспорт
Пошук
Новини
Довідники
Оголошення
Прогноз погоди
Фотоальбом
