[ 21.11.2006-18:09 ] «

У сільськогосподарському виробництві немає легких професій. Тим більше у тваринництві. Бо і день буває ненормованим, і з вихідними часто доводиться не рахуватися. А скільки разів бувало, що у якомусь із підрозділів щось не так, домашні справи відкладалися на інший план. Адже у першу чергу про виробництво запитають.
Не міг про це не знати М.М.Нечипоренко ще тоді, коли опановував у Білій Церкві фах зоотехніка. Як-не-як, а виростав у селі, і зазвичай допомагав по господарству. А вже дещо пізніше несподівано навіть для самого себе зробив відкриття, чому це по досвітках у його селі у першу чергу світло у вікнах з'являється в одних і тих же оселях.
І ось вже більше трьох десятиліть і йому особисто доводиться одному з перших порушувати ранкову тишу вулиці, на якій проживає. Домашні вже до того звикли, на те, мовляв, він і головний зоотехнік.

Докладніше »»»» 

  [ 03.11.2006-0:17 ] «

Сім'ю Никифора Євдокимовича та Єлизавети Михайлівни Кольцових з Пилипонівки знаю давно. Їхні діти Коля й Галинка були моїми учнями. Скромні, відмінники навчання, вони отримали вищу освіту, мають дорослих дітей, зберегли сімейні традиції своїх батьків

Докладніше »»»» 

  [ 15.10.2006-19:37 ] «

А.О. Гуз родом із Поліського краю, з Білорусії. Після закінчення Малинського лісотехнічного технікуму у 1966 році трудову діяльність розпочав теніком-лісоводом у Бритавському лісництві Бершадського держлісгоспу. Фах інженера лісового господарства здобував у Львівському лісотехнічному інституті без відриву від виробництва.

Докладніше »»»» 

  [ 10.10.2006-19:26 ] «

Світлана мріяла стати лікарем. Після закінчення Уланівської школи на Хмельниччині поступала до Вінницького медичного інституту, однак не пройшла за конкурсом.
Дівчина не розгубилася – викладала фізкультуру, а потім і російську мову і літературу в одній із сільських шкіл. Працювати з дітьми дуже подобалось, тож вирішила пов'язати своє життя зі школою.

Докладніше »»»» 

  [ 05.08.2006-16:44 ] «

Дирекція ТОВ «Флора» та трудовий колектив щиро вітають з 60-річчям головного енергетика товариства
Володимира Семеновича
ОСАДЧОГО (6.08)
У колективі нашім Ви завжди в пошані.
За щире серце, руки золоті,
Вітаєм Вас сьогодні і бажаєм,
Щоб все гаразд було у Вас в житті.
Хай щастя поселиться у Вашій оселі,
І ліку не буде прекрасним рокам.
Міцного здоров’я, удачі в усьому
Ми щиро бажаємо Вам.

Докладніше »»»» 

  [ 26.07.2006-13:58 ] «

На Чернігівщині влітку 1922 р. в сім'ї колгоспників народилася дівчинка, яку батьки нарекли таким гарним ім'ям – Галина. Та не зазнала маленька Галинка щасливого дитинства: батько помер у голодному 33-му, а матір у 1934 р. Залишилася дівчинка вдвох з 10-літньою сестрою.
А життя йшло своїм звичаєм, бігли роки, і Галинка виросла гарною, працелюбною дівчиною та ще й з веселою, невгамовною вдачею. Як комсомольського ватажка на селі, направляють її в далеку Абхазію, в м. Гагри. Нелегкою була праця на залізниці, а тут ще й війна... Українська дівчина допомагала пораненим, яких привозили в госпіталі з фронтів. Тут в роки війни зустріла вона свою долю, вийшла заміж, народила двійко синів.

Докладніше »»»» 

  [ 24.06.2006-9:08 ] «

Сьогодні відзначає своє 60-річчя відома у нашому районі людина, та хіба тільки в нашому, здібний керівник і організатор В.П. Салганік. Навіть важко уявити, скільки вітань надійде на його адресу. Бо своїм життям він того заслуговує.
Ніби недавно, а було те ще у 1963-му, сімнадцятирічний юнак, отримавши атестат зрілості після закінчення Бершадської середньої школи №1, подався до Москви, щоб спробувати щастя здобути там вищу освіту. Саме до столиці тодішнього СРСР, бо вступні іспити там були значно раніше і на випадок невдачі можна ще раз випробувати своє щастя у подібних ВНЗ інших міст.
Студентські будні, як правило, минають ще непомітніше, ніж на виробництві. Тож через п'ять років з дипломом інженера-гідротехніка його направили викладачем інженерних дисциплін у Псковський сільськогосподарський технікум.

Докладніше »»»»