'Учітесь, читайте. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь'
Т. Г. Шевченко.
Все шкільне життя мрієш стати великою людиною. Хочеться бути схожим на когось з директорів, начальників, або звичайну вчительку, яку всі поважають, про яку пишуть, і яку не забувають. Але не всі ми повз мрії стараємось досконало вивчити уроки. Адже шлях до чогось великого починається з тернів
першого класу. Коли хочеш - і не можеш. Коли несміло виводиш перші літери, перші слова, і збиваєшся при лічбі паличок. Коли поруч з 'Букварем'кладеш у ранець ляльку або машинку і хочеться швидше вибігти на галасливу перерву і досхочу награтись. Але часу так мало: і знову сідаєш за парту, і знову слухаєш вчителя з думками про дому, про маму. А інколи й заплачеш: 'я хочу до мами'.
Минають роки. З допитливих першачків виростають старшокласники. Їх портфелі з Буквариками змінюються на дорослі сумки, а в декого й на директорські портфелі. Й лише при веселих зустрічах однокласників згадуєш ті перші три літери 'М', які я написала в рядок так, що за червону лінію поля вийшли, а потім засоромлені стояла посеред класу. І напевне це перше покарання було останнє, що стало поштовхом до старання, яке стало результатом відмінного навчання. Про що я з гордістю можу похвалитись своїй дитині, і допомогти, щоб без таких покарань учився навідмінно. 'Учітесь, читайте. І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь...'- писав Тарас Григорович Шевченко.
Адже, що знаєш - те за плечима не носиш.