В 1937р. колгосп ім. Петровського переіменовано в ім. Леніна. Споруджувалися тваринницькі приміщення, а згодом створено тваринницьку ферму, яка мала 15 корів і до 100 голів молодняка. Кількість тракторів і іншої техніки, що обслуговували колгосп, з року в рік зростала. На 1940р. в Бирлівці працювали 10 тракторів і один комбайн від МТС. Працювали наші односельчани непокладаючи рук. Передова ланкова Максимець Мотрона, яка зібрала по 350 ц. з га цукрового буряка, одна від Бершадського р-ну була лютому 1935р. делегатом II всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників. Колгоспи стають багатогалузевими господарствами. З допомогою техніки в 1940р. зібрали урожай буряка 350-380ц. з га, пшениці по 15-18, а на трудодень було видано по 4 кг зерна та 60 коп. грішми.
Після Громадянської війни запроваджено безкоштовне обов'язкове загальне і політехнічне навчання для всіх дітей села. Чудову садибу, де жив піп, віддано під школу. Число учнів початкової трудової школи досягало 180, а вже в 1931-32р.р. в школі працювало 8 класів (комплектів), з охватом дітей до 320 осіб. Серед дорослого населення в 1930р. розпочав свою роботу лікнеп, де навчанням було охоплено до 85 процентів дорослого населення, і за 4 роки навчено грамоти 1200 чоловік.
В 1932р. відкрито 5-й клас, школа прогресує. А в 1934р. в ній навчається 420 учнів і зроблено 1-й випуск 7-го класу. Для дітей-сиріт колгосп відкрив будинок, де аж до початку Вітчизняної війни виховувалось до 30 дітей. В 1938р. пристосовано сільський клуб на 200 місць, створено сільську бібліотеку, яка вже 1940р. мала до 2000 екз. книг. СІльський клуб і бібліотека проводили широку політико-виховну і культурно-освітню роботу серед населення, активну участь приймали вчителі села.
1941р. жителі с. Бирлівки з перших днів ВВВ піднялися на захист Батьківщини. З перших днів війни в лави захисників Вітчизни влилися сотні трудівників села. По мірі приближення фронту з колгоспу виводили вглиб країни машини, переганяли худобу, щоб не залишити ворогу. За місяць фашистські війська 13 липня 1941р. окупували Бирлівку. Окупанти влаштували свої органи влади і жорсткий окупаційний режим. Школу перетворили на казарму, наочне обладнання, книги і сільську бібліотеку знищили. За найменший непослух селян били, на людей накладали податки, примушували працювати у так званій сільськогосподарській общині, левову частку хліба із общини окупанти вивозили.
Протягом 1942-43р.р. в селі з перервами, але працювала школа, яка ніяких знань дітям не могла дати. Радянські підручники заборонили, а в програму ввели вивчення румунської мови і Закону Божого. Із 190 учнів, що рахувалися в цій школі, ледве третя частина відвідувала заняття. Згодом шкільний будинок було віддано під примарію - сільську управу. Успіхи радянських військ на фронті підбадьорували населення, множили сили на боротьбу з фашистською нечистю. На фронтах ВВВ брали участь 483 жителі с. Бирлівки. За активну участь у боротьбі з гітлерівцями 292 бирлівчани нагороджено орденами і медалями. В боротьбі за свободу і незалежність Батьківщини віддали своє життя 191 односельці, 42 залишились інвалідами.
Внаслідок могутнього наступу Радянської армії німецько-румунські окупанти 14 березня 1944р. були вигнані із села, і для людей знову засяяло сонце свободи. Населення села активно взялося за відбудову колгоспу, школи, прикладали усіх зусиль для забезпечення остаточної перемоги над ворогом. Матеріально-виробнича база колгоспу після звільнення села становила 14 пар коней, 6 пар биків, 1 трактор, 20 возів, 22 кінних плуги, 18 пар борін, половина фонду насіння.
Важкими були перші післявоєнні роки для трудівників трьох артілей села. Занедбана орна земля, розорене тваринництво, нестача реманенту для обробітку землі. Так в 1946р. на фермах було лише 80 телиць, 2 свиноматки, 36 коней та 12 робочих волів. Для зміцнення керівництва і піднесення виробництва в Бирлівку було направлено (в 1947р.) Добровольського А. П., на посаду голови колгоспу. Незважаючи на труднощі, викликані посухою 1946р., вже в 1947р. зібрано по 26ц. з га ячменю, по 30 ц. кукурудзи, 15 ц. озимих та по 115 ц. з га цукрових буряків. З піднесенням виробництва росла і оплата праці. В 1949-50р.р. колгоспники одержали по 2,5-4 кг зерна, та по 1,84 крб на трудодень. За ці роки були вже відбудовані ферми, побудовані тваринницькі приміщення, зерносклад, засаджено сосною 50 га пісків.
З метою більш ефективного використання техніки й широкого розвитку господарства в с. Бирлівці в 1950р. проведено укрупнення колгоспів. До колгоспу ім. Леніна приєднано колгосп ім. VII з'їзду Рад та ім. 1 травня. Організаційно-масову роботу серед населення села вела партійна організація та її агітколектив.